Ще у 1985 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала урядам щорічно відзначати 5 грудня Міжнародний день волонтерів.
В Україні добровільна, часто жертовна, зазвичай просто людська підтримка односельчан, побратимів і навіть незнайомців, що потребують допомоги, практикувалася здавна. Але лише з початку 90-х років минулого століття цей рух, у силу світових тенденцій, почали називати волонтерським. У законодавстві перше визначення такої безкорисливої допомоги ближньому датується 2003 роком – в той час Кабінет Міністрів затвердив Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг.
Драматичні події нашої історії, що супроводжують весь 2014 рік, стали каталізатором потужного сплеску волонтерства. Його витоки, національні особливості, вплив на майбутній розвиток суспільства ще довго досліджуватимуть науковці. Та вже тепер волонтерський рух можна оцінювати як один із небагатьох об’єднавчих складових української національної ідеї. Він викристалізувався під час радикальних подій Революції Гідності, щоб, загартованим, стати потужною зброєю і надійним оберегом України.
Хто вони, волинські волонтери? Чому витрачають свій час та зусилля на допомогу іншим, як їм працюється, чого бракує і що цікавого й корисного вони вивчили під час своєї роботи?
І хоч не кожен згадує авторство Кеннеді у фразі «Не питайся, що твоя країна може зробити для тебе, а що ти можеш зробити для країни?», саме це життєве правило єднає усіх.
peredplata
