Останніми місяцями багато міських голів поводять себе так, наче війна відбувається не в Україні, а на іншому континенті. Копіюючи недоречне у військовий час “велике будівництво”, їхні проекти можуть обійтися місцевим громадам у мільярди гривень.
У Дрогобичі за кошти місцевого бюджету відновлюють фонтан. У Смілі – замінюють плитку на центральній площі. У Чернівцях і Кам’янці-Подільському – асфальтують далеко неаварійні дороги. А в Києві виділяють 183 млн. на добудову Подільсько-Воскресенського мосту. І цей перелік можна продовжувати дуже довго.
В умовах війни усі ці фонтани-тротуари виглядають, м’яко кажучи дико і абсурдно. Особливо на фоні того, як волонтери збирають гроші на найбільш необхідне, а соцмережі забиті повідомленнями про потреби «на передку».
Зараз нам потрібне далеко не асфальтування. Якщо місцеві ради мають вільні кошти – їх потрібно виділяти виключно на програми підтримки ЗСУ, тероборони, гуманітарних вантажів тощо. Все інше – буде потім, у пострашистський період.
Сергій Рудик, народний депутат України
peredplata
