Гібрид керував країною понад десять років, а вночі гуляли Сардинія та скоробагатьки – Кучма святкував свої вісімдесят.
Дехто написав, що Кучма – наше все. Не псуватиму настрій: він більше, ніж усе. Він вирвав у громадян золоті, найпродуктивніші роки життя.
Кучма будь-що робив лише для самого себе, для доці Лєни, для свого другого зятя Пінчука, для подружок і друзяк – тієї ж Тимошенки й того ж Шуфрича, своєї дружини Людмили і її фаворитів, для свого «вірного оточення» – міністра Кравченка та міністра Кирпи, яких після Кучми, на початку 2005 року, перестріляли як скажених собак у власних дорогих конурах.
Чому вцілів голова адміністрації президента Кучми україножер Медведчук? Досі загадка.
Кучма в останню чергу думав (якщо думав) про Україну, він ніколи не був Українським президентом, він був президентом в Україні, тому й переймався проблемами країни з огляду сидіння у найвищому кріслі. Він був гібридом, і все його життя доводило це, починаючи з того, що одруження сприяло стрімкій кар’єрі на «Південмаші».
1994 року Кучма як кандидат у президенти зажадав зустрічі з лідером опозиції Вячеславом Чорноволом. Дуже просив за рандеву друг-демократ од імени Кучми. Голова Руху погодився на зустріч (непублічну), щоби, правда, не тільки познайомитися з дніпропетровським «дивом», а й висловити у вічі огиду щодо кандидатської програми Кучми. Гібрид одповів, що своєї програми не читав (перед другим туром), а всю промосковську й антиукраїнську муйню понаписував дорадник Гриньов, космополіт з Харкова, що 1990-93 років обіймав посаду заступника голови Верховної Ради.
Після обрання президентом Кучма запропонував голові Руху назвати кандидатури на посади міністрів (Геннадій Удовенко стояв у рухівській обоймі першим) та президентських очільників областей. На кожного рухівця Кучма призначав по двадцять антирухівців. Отак народилася «конструктивна опозиція» – Рух підтримував владу там, де йшлося про користь Україні, і був проти, де бовваніла шкода національним інтересам. Кучма мав не залізні яйця, він їх просто не мав.
2001 року міністр оборони генерал армії Кузьмук вибачився за те, що українська протиповітряна оборона збила Ту-154 компанії «Сибір» над Чорним морем, що прямував з Тель-Авіва до Новосибірська. Загинули 78 пасажирів і летунів. Потім генерал зізнався, що взяти відповідальність за літак йому наказав особисто верховний головнокомандувач Кучма, бо надійшло прохання (можливо вказівка) з Кремля. Що доводило, Московія сама знищила пасажирський авіяляйнер.
Міністр Кузьмук негайно подав рапорт про відставку. За офіційними даними, Україна сплатила по 200 тис. американських долярів за кожного загиблого – 7,8 млн Московії та 7,5 млн Ізраїлю.
2002 року я приїхав на саміт НАТО у Празі, який зібрав понад 50 президентів і прем’єрів. Соромно було за Україну, коли нашого президента (найопецькуватого) відсунули на край стола, зробивши розсадку за французькою абеткою (досі застосовувалась англійська). Цей фінт був продемонстрованиий з тим, щоби Кучма (Ukraine) не сидів між прем’єром Блером (UK) і президентом Бушем-мл. (USA).
[За французькою абеткою: Etats Unis (З’єднані Стейти), Royaume Uni (Об’єднане Королівство), Ukraine].
У Празі мені й колегам видалося, що бачимо нищівне приниження України – нашого президента біля параші.
Я помилявся: це не Україну поставили у ганебному кутку, а кремлівського лакузу, брехливого верховного головнокомандувача відправили подалі з очей істеблішменту. Саміт запросив до НАТО сім країн – Болгарію, Естонію, Латвію, Литву, Румунію, Словаччину та Словенію. Президент України сопів у кутку, за спиною скалив зуби Медведчук.
Ставлю крапку, аби не втомлювати читача. Сказати про Кучму злим, гучним словом є ще багато чого.
Дмитро Понамарчук
peredplata
