Еміль Крупник Єврейський курінь

Передісторія його така.

У листопаді 1918 року поляки влаштували у Львові кілька погромів, підозрюючи місцевих євреїв у проукраїнських симпатіях. Після чого євреї Галичини почали озброюватися та об’єднуватись у загони самооборони. Один із таких загонів був створений у Тернополі Соломоном Ляйнбергом, колишнім поручником австрійського піхотного полку. Коли 1919-го українці відбили Тернопіль у поляків, то за погодженням з виконавчим комітетом євреїв Тернополя – «Єврейською національною радою» Соломон Ляйнберг звернувся до полковника Української Галицької армії Осипа Микитки з пропозицією приєднатися до лав УГА.

Так з’явився «Бойовий курінь I корпусу Галицької армії», який став відомішим як Єврейський курінь.

Підрозділ налічував 1200 воїнів-євреїв, які добровільно погодились воювати за українську державу. Воюючи з більшовиками разом з рештою частин армії, курінь пройшов через Проскурів, Вінницю та Бердичів дійшов до околиці Києва – Святошин. У Бердичеві Ляйнбергу навіть вдалося здійснити мобілізацію добровольців. Воювали бійці чудово, їх переміг не ворог, а тиф. Епідемія скосила дві третини особового складу куреня. Частина бійців, що залишилися в живих, пробилася з боями до Одеси, захопила корабель і відпливла до Палестини, де продовжила воювати вже за єврейську державу.

А курінний Соломон Ляйнберг повернувся додому до Тернополя. За деякими даними, у 1920-му році він був замордований польською контррозвідкою.

.

Пісню «Єврейський курінь» мною складено у форматі та стилі балад українських січових стрільців. А вперше на всю Україну вона прозвучала 1991 року, на фестивалі «Червона Рута» у Запоріжжі.

Оскільки війна за незалежність України продовжується по сьогодні, а непрості єврейсько-українські відносини активно використовуються задля болючих пропагандистських маніпуляцій, то пісня, на жаль, зберігає актуальність…