Думав сам якось написати про неадекватну реакцію українського суспільства на новий закон про мобілізацію, але Alex Hooch розклав усе по поличках.
Я розумію, що хочеться, щоб воювали, служили, гинули, отримували травми якісь невідомі Герої, які народжені для війни, а ті хто обурений законом тримав би економічний фронт і писав “Слава ЗСУ”, “Віримо в перемогу” і т.д. Але так не буде, бо ми закінчуємось. А поки ситуація як на ілюстрації до допису (автор фото @kudrenkobogdan)
Далі текст Олександра, який до війни, як і я, працював гірським гідом, а зараз в жорстких піздорєзах.
#лонгрід але вам не сподобається…
18+
—
Буде трохи сумбурно, то ж вибачте. Останні два роки я розучився робити гідний контент, контузії, птср, біполярки, депресія, все дає свої побочки…
Колись давно, (так, я вже достатньо старий) в універі на парах психології розповідали про адаптивнісь як інструменти еволюції. Там був тоді дуже простий приклад. Якщо, скажімо в офісі, відкрите вікно і з нього віє холодом, то у людей в цьому офісі будуть два сценарію поведінки. Або вдягнутись, закутатись, одягатися тепліше, поглибже від цього холоду, так би мовити, сховатись, захиститись від агресивної середи. Або встати і зачинити то вікно, тим самим зробити тепліше приміщення і середовище в цілому. При цьому самому можна буде залишитись у зручному вбранні. І так і так можна продовжувати працювати. І так і так офіс продовжить бути працездатним. Це не добре, ні погано. Еволюція, це не про те, хто самий розумний, хто самий сильний, або ще щось таке. Це про адаптивнісь. І ця адаптивнісь завжди має 2 шляхи. Або ти сам змінюєшся, або змінюєш середовище навколо. Або ти вдягаєш шкуру мамонта, або струячиш на півден… Хтось один завжди виживе, еволюція продовжиться… Цікава була пара, досі пам’ятаю.
Включив тут інтернет, почитав новини, і на свою голову відкрив коменти, подивився реакцію так би мовити суспільства. Ще навіть не закон про мобілізацію, а вже теке…
Все ж таки не зрозуміла більшість, що таке війна. На жаль…
Мабуть напишу зараз щось дуже неприємне і незрозуміле і теж попаду під цунамі хейту. Але я в такому становищі, що як кажуть в Одесі: “так пох.й, що аж невдобно”. Мені давно вже не пишуть 99% друзів… З таким відношенням до мобілізації мені все рівно не дожити до перемоги)
Не подобається мобілізація?
Так в чому справа? Всі ці злобні смайліки, гнівні коменти. Навіть під заявами Залужного, Зеленського, Умерова, я трохи в ахуї м’яко кажучи… всі знають як краще, як краще воювати та перемагати. Всіх на фронт, депутатів, поліцію, СБУ, всіх, окрім вас. Атаман вийшов, все пояснив, і людину, котру вчора обговорили, сьогодні вже обсирають. Ви всерйоз ото про Залужного? Що у вас там б..ть відбувається? Всі такі класні, нема кого на х.й послати. Це все плювок військовим в обличчя! Всі кричать, які рекси і котики ЗСУ. Всі дрочать на відоси спалених колон і підарів… І одночасно у всіх прям горить від того, що під час війни треба йти в армію.
Так в чому ж справа тоді, долучайтесь. Будете теж причетні. Будете теж рексами і котиками. Але ніт…
“Я не буду воювати за цих депутатів!”.
По вашому я воюю за когось з них? Я воюю за себе. За свою кохану і за батьків.
“Привіт північна Корея!”.
Я воюю за свою державу. Тому що держава, це і є я. А я – і є держава. І в цьому є відмінність.
Розумієте, все що зараз буде сказано проти мобілізації – абсолютно все, це буде проти нас. Проти всіх військових. Проти тих, хто і так боронить цю країну. Я вже мовчу, що це вперше взагалі щось прозвучало вголос про демобілізацію. Хоч за якихось умов.
“Хай мені платять 100500 мільйонів, тоді можна і поговорити про мобілізацію!”.
Тобто всіх влаштовує скільки платять військовим, а вам треба платити більше? Ви це по правді?
“Я не народжений для війни”.
А я народжений? Це дуже неприємна омана, що там на фронті якісь інші люди. Ніхто не був народжений для війни. Чи це ви вирішуєте хто народжений, а хто ні? Більшість моїх побратимів це такі самі люди, котрі жили життя, щось будували, планували, розвивали. Сушеф, енергетик, логіст, комерційний директор, голова відділення банку, фітнестренер, дантист, трейдер кріптовалют, розробник штучного інтелекту, водій, будівельник, торгівельний представник… Ось абсолютна більшість моїх побратимів. Це не якісь інші люди. Ми нічим не відрізняємось насправді. Це люди, котрі зрозуміли, що є щось важливіше, більше за особистість. І щоб був шанс зберігати цю особистість кожного – треба захищатись на війні всім разом.
Це і є ті люди котрі намагаються закрити то всрате вікно. Ті, для кого дуже неприємно слухати такі коментарі від тих, хто заховався від того холоду, закутався і робить вигляд, що це просто тимчасові незручності, що холоду і вікна не існує…
“Порушують конституцію, закрутять гайки так, що буде майдан”.
Сьогодні декілька разів чув, що якщо буде такий майдан, то військові теж туди вийдуть. Вийдуть зі зброєю. Але ж є нюанс. Ми будемо навпроти вас, але зброя буде у нас. Знаєте чому? Тому що я не знаю жодної бригади, де б не було недостачі людей менше 30%. Тому що багато з нас вже півтора року на фронті. Тому що ми воюємо з херобасіною в п’ять разів більше, і кожному з нас доводиться працювати за п’ятьох, що б хоч тримати парітет. А коли нас не вистачає майже половини від необхідного, то за десятьох. Так от. Ми знатно за.бались. І якщо хтось проти того, що б нас підсилити, проти зростання наших шансів вижити, хтось заважає перемозі, він має знати, він сам легко може перейти в розряд ворога.
—
“Я плачу податки і доначу, хто буде оплачувати і допомогати військовим, якщо всіх заберуть?!”
Економічний фронт і вся ця х..ня. Все просто. Закінчимось ми, не буде і вас… Ніяких ілюзій, ми закінчуємось. Не тільки тому, що їх дофіга, а і тому, що давно немає бажаючих стати поруч. Всі ж радіють новинам, що втрати ворога 1 до 6, або 1 до 8. А..єнно звучить, коли ти зовні цього всратого калькулятора…
“Я не піду, набирають на м’ясо”.
Так це як? Тобто нас на м’ясо можна, а тебе ні? Це в вашій уяві справедливість? І так, перегиби на місцях є, але ми не воюємо як вони, в ЗСУ здебільшого бережуть особовий склад. Всі донатять і питають чим допомогти. Так от новина, сама велика нестача зараз саме в людях. І як ви кажете, х.йова на ваш погляд держава, якраз намагається виправити саме цю проблему.
“Совок, КНДР, диктатура, вся фігня”.
Так може в цьому і проблема. Не вистачає саме тебе як п..датого менеджера і командира, що б виправити цей совок, треба саме твій досвід менеджера середньої ланки, щоб нормально налагодити процес?
“Хай йдуть депутати і всі хто розкрадають кошти на бруківку”.
Так, хай йдуть. Може пора і за себе відповідати? Не може і не буде виборів під час війни. А значить депутати і місцеві влади беззмінні до кінця війни. Вони це зрозуміли і так, вони цим користуються. Можна х..сосити їх скільки завгодно. Але факт є фактом, вони залишаються до кінця війни. Питання до нас всіх чому ті люди там опинились. У вас в тилу було 2 роки, що б їх пересаджати за розкрадання. Тепер є тільки шлях скоріше перемогти і скоріше змінити владу. І ні .уя собі, для цього потрібна мобілізація, прикиньте!
“Я боюся вмерти, добре, що я виїхав”.
Боятися не гріх. Знаєте, гірше, коли перестаєш боятися. Під час Бахмутської компанії у мене і у багатьох був настільки за.обаний стан, що вже не дуже ховалися. Прилетить, так прилетить. Принаймні б все це завершилося, вже було по.уй. Багато із-за цього і загинуло. Якщо буде достатньо людей у війську, таких втрат не буде. Йор векам.
—
“Спочатку хай забезпечують всім необхідним тих хто вже воює, а потім набирають нових”.
Клас. Зараз набагато лагідніші умови вступу. Довге навчання, достатньо непогане насправді забезпечення. Так чогось не вистачає, але мінімум необхідний є для всіх. І так, війна – це не ідеальна система. Але вона не стає на паузу. Треба робити зараз з тим, що є. Тим паче зараз є програма рекрутинга. Відкриваєш lobbyx.army, вибираєш собі посаду за фахом. Юрист, дизайнер, програміст, водій… Йдеш на співбесіду… І не потрапляєш в штурмовики. Все краще ніж в НАТО. У нас на початку не було ніякого вибору. У вас набагато кращі умови зараз. Набагато.
“Я більш корисний в тилу”.
Подивись мені, або будь-якому воїну в очі і скажи йому, що він був безкорисний у себе дома. Це теж саме. Серйозно, ти більш корисний ніж кожен з нас? Так приємно чути, що всі вважають себе за кращих. Однією рукою “вірю в ЗСУ”, іншою “я корисніший тут, ніж вони би були тут”… Як же за.бало таке лицемірство.
Знаєте яке моє найбільше розчарування було? Коли я пішов у військо, я чомусь собі придумав, що це стане для когось прикладом в тому моменті. Сотні друзів, тисячі підписників в соцмережах, пам’ятаю багатолюдні дні народження зі сміливими спортсменами, людьми, хто “хоробро ризикував у горах”… І знаєте що? А ніщо. Точніше ніхто. Жодна людина. Війна все розставила на свої місця, хто є хто. Може так і краще. То хто воює – вважається, що йому просто не повезло…
Я пишаюсь тими друзями, хто зараз у війську. Чесно. Тими, хто з першого дня, хто пізніше, тими, хто за повісткою. Кожним. У нас у всіх не буде здоров’я і буде ПТСР, але нам ніколи не буде соромно до кінця свого життя. Доля дала нам шанс зробити щось важливе, бути причетним до того, що назавжди залишиться в історії людства, а не сховатись. Проблема тільки в тому, що тих, хто може підняти свою жопу і допомогти закрити то прокляте вікно дуже мало. А еволюція буде тільки якщо хтось вилізе зі своєї шуби і піде його зачиняти. Інакше всі здохнуть від цього холоду. Всі без виключення. І так, на даний конкретний момент ми програємо.
Можливо хтось з воїнів мене в цьому підтримає, нам потрібна мобілізація, життєво потрібна. Багато з нас вже морально загинув. У мене так було під Бахом… так що я за. І я ах.єваю від реакції суспільства. Для мене це не просто смайліки і коментарі. Для мене це виглядає як намагання стратити мене і моїх побратимів, моїх друзів у війську. Друзі воїни, це вже мене перепаяло, чи я правий, підкажіть будь ласка?
Іноді до мене долітає, що мовляв ось буде перемога і знову всі зберемось і буде як раніше. Я багато разів це казав вже. Не буде. Якщо ви кинули мене одного в самій великій біді сучасній історії, якщо ви проти того, щоб хтось ставав поряд зі мною в цій біді. Не очікуйте, що щось буде як раніше. Не буде. Єдиний спосіб, що б після ми знову розмовляли і розуміли один одного – це що б всі доторкнулись до війни, що б всі були причетні. Це єдиний шлях виживання і це єдиний шлях потім знову разом побудувати щось разом. Перемога буде одна на всіх тільки тоді, коли всі будуть до неї причетні. Ласкаво просимо у стрій.
Треба зачинити то й.бане вікно…
peredplata
