Нагоду бути запрошеними на щорічну королівську садову вечірку в Букінгемському палаці отримали представники Ліверпульського відділення Союзу Українців Великої Британії. Саме йому, створеному минулого року під час підготовки і проведення українського Євробачення в Ліверпулі центральний офіс СУБ доручив представляти українство в історичному заході
Royal Garden Party.
Ось уже понад півтора століття – з 1860-тих років, часів правління королеви Вікторії, під звуки оркестру щороку відчиняються ворота знаменитого Букінгемського парку з шатрами, наметами, бутербродами, чаєм для гостей та можливістю віч на віч зустрітися із тими, хто уособлює верховну владу Британської Корони. На сайті монаршої родини підкреслюється, що “вечірки в саду є важливим способом для королеви поспілкуватися з широким колом людей з усіх ланок суспільства, кожна з яких позитивно вплинула на її розвиток”. Фактично, йдеться про інструмент громадянського суспільства – інформаційну доступність, комунікацію верхів і низів. Суть традиції розширилася, оскільки пропозиції до відбору гостей надходять не лише від королівського сімейства, але й уряду, збройних сил, різних благодійних організацій. При цьому згідно з традиційним дрес-кодом чоловіки мають бути в костюмах-трійках, військові – в парадних формах, а жінки – в сукнях і капелюшках. Ото ж, цю обставину врахували керівник Ліверпульського відділення СУБ доктор Тарас Хомич, його заступник доктор Людмила Мартін – Робертс, члени правління організації пані Людмила Сергієнко та Інна Ружева.
Дощова погода, зізнаються запрошені, не завадила відчути бентежність заходу, причетність до його історичного плину. Враженнями від побаченого українці жваво поділились в соціальних мережах.
Втім, залишилося щось із того, що потребує осмислення і самої події’ і її контексту. Адже Україна націлена на побудову громадянського суспільства, в чому британці мають історичний досвід і яким діляться із світоглядним партнером .Схоже, що ділитися є з ким, бо є і зустрічне бажання . На жаль, воно сьогодні в умовах кривавої війни, появи біженців, яким допомогає Британія.
Чернівчанка Людмили Мартін Робертс, яка віддавна проживає в Англії, пригадує,як починали шукати одне одного українці в Ліверпулі. “Починалось все з 2017 року коли я, як свідома українка, почала збирати навколо себе українську громаду. Спочатку це були декілька родин для яких я знімала приміщення у церквах, де ми ліпили вареники, святкували свята, співали пісень та просто набувалися. Згодом були створені декілька соціальних платформ для українців, які вже стали найбільшими у регіоні. Ukrainian Community in Liverpool. Українці у Ліверпулі,Вірралі,Честері. Наразі я продовжую свою волонтерську діяльність у складі правління громадської організації.
Хочу подякувати також моїй подрузі Тетяні Мельник за допомогу у адмініструванні соціальних груп, без неї вони навряд чи існували б”.
Сьогодні українці в Ліверпулі активно працюють, проводячи різноманітні пізнавальні, навчальні заходи, наповнюють реальним змістом бажання бути громадянами цивілізованого суспільства.
peredplata
