МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ ЗНИКНЕ З ПУТІНИМ, ЯК АНТІОХІЙСЬКИЙ З АСАДОМ!

Православних у Сирії, яка є батьківщиною багатьох православних святих і половини отців Церкви, сьогодні залишилося менше 6%. Батьківщина Ісаака Сиріна, Єфрема Сиріна, Іоана Златоустого (народився в Антиохії), Іоана Дамаскина та інших стовпів Церкви безповоротно знищена як твердиня Православ’я.

ТРОХИ ПРО АНТІОХІЙСЬКУ ЦЕРКВУ

Засновниками Антіохійської церкви традиційно вважаються апостоли Петро і Павло.

Незабаром після заснування Церква вступає в епоху гоніння на християн, яке тривало до 313 року, коли імператорами Костянтином Великим і Ліцинієм був направлений Міланський едикт, який дозволив сповідування будь-яких релігій на території імперії.

Із 637 року Сирія потрапила під владу арабів. Положення греко-православних сильно ускладнилося, оскільки араби в них бачили не тільки «невірних», але і союзників Візантії. З цієї причини Антіохійського грецькі патріархи змушені були жити у вигнанні в Константинополі, а після смерті Георгія II (бл. 702 року) перервалася і ця лінія. Лише в 742 році халіф Хішам дозволив обрати на Антіохійську катедру сирійського ченця Стефана з умовою його повної лояльности.

Співпраця з мусульманською владою часом перевищувало всякі межі. Так, наприклад, патріарх Іов супроводжував арабську армію в поході на Аморі (838 рік) і вмовляв здаватися візантійські фортеці владі.

У грудні 1084 року, в ході раптового удару, турки-сельджуки оволоділи Антіохією.

У 1342 році катедра була перенесена з Антіохії в Дамаск, де перебуває по цей час.

У 1517 році Дамаск був захоплений Османською імперією, і Антіохійський Патріарх виявився під адміністративним контролем Вселенського патріарха. У Сирії церква була обкладена спеціальним податком для не мусульман, для швидкої оплати якого турки не раз застосовували тюремну варту навіть для митрополитів або патріархів.

За різними оцінками, чисельність православних в Антіохійському патріархаті в середині XIX століття досягала 60-110 тис. (близько 8-9 % від усього населення Сирії).

З 1908 року Патріархат щорічно отримував по 30 тисяч царських рублів за рахунок власних коштів російського імператора (Миколи II). У 1913 році патріарх Антіохійський Григорій IV здійснив офіційний візит до Російської імперії, де взяв участь в урочистостях з нагоди 300-річчя дому Романових і багатьох богослужіннях в ряді міст імперії.

Постійні утиски та страшенна бідність церкви призвели до того, що впродовж кількох століть вона була об’єктом суперечок з боку Константинопольського, Єрусалимського патріархатів та мусульманської влади. Лише наприкінці XIX ст., коли втрутилася російська імперія і російські гроші, ситуація в Антіохійській церкві почала мінятися з грецької в арабську і російську сторону відповідно.

АНТІОХІЙСЬКА ЦЕРКВА У ЦИФРАХ

За офіційними даними в Грецькому Антіохійському Патріархаті діють близько 780 церков і каплиць, в яких служать близько 860 священиків і дияконів (з них 560 — за межами Азії), а загальна кількість віруючих становить близько 750 тисяч чоловік.

Нині вона має 22 архиєпархії: 6 — у Сирії, 6 — у Лівані, 1 — в Іраку, 3 — в Туреччині та 6 — на американському континенті. Церква має близько 400 храмів, 20 монастирів, Бельментську духовну академію (поблизу Триполі), семінарію та кілька коледжів. Видає 6 журналів та бюлетенів. Офіційний орган — журнал «Ан-Нахра».

ПРАВОСЛАВ’Я І БАШАР АСАД

Поряд з тим, що загалом православні у Сирії переживають гоніння, Антіохійський патріарх був змушений рахуватися з думкою Асада, який, зазвичай, використовував його як козир у стосунках з росією, і тому діяв щодо Антіохійської Церкви так, як наказували з москви.

Наприклад:

У 2019 році, одразу після отримання Україною Томосу, Асад розкритикував створення Помісної церкви в Україні і пожалів Росію, на яку “всі нападають”.

У 2021 році, коли Синод Антіохійської Церкви хотів розглянути питання ПЦУ, після відвідання делегації з РФ на чолі з координатором групи із взаємодії російської державної думи росії з парламентом Сирії Дмітрієм Сабліним передав слова президента Сирії Башара Асада. Останній лякає Антіохійську Церкву можливими “розколами”, але запевняє, що до неї не можна застосувати ті сценарії, “що були в Україні”.

Президент Сирії Башар Асад є союзником Владіміра Путіна і, відповідно, зробить все, щоб було добре і Російській Православній Церкві. Так як визнання ПЦУ Антіохійським Патріархатом буде ходом проти РПЦ, то Асад вже почав “попереджувальні постріли” в бік Антіохійського Патріархату, щоб догодити своїм партнерам у Москві.

СТАНОВИЩЕ ЦЕРКВИ СЬОГОДНІ

Через підтримку Асадом Антіохійського Патріархату, у очах повстанців відбулося ототожнення православ’я з тираном Асадом і сьогодні на Православ’я у Сирії чекає дуже складний час. Під час взяття Дамаску, ми знаємо, що постраждало і було викрадено кілька православних єпископів.

Бачимо, що розрізнені між собою повстанці єдині в одному: вони усі мусульмани і усім їм, в кращому випадку, НЕ ТРЕБА, православних коренів. У гіршому – вони хочуть їх знищити. І всі вони добре пам’ятають, як патріарх Іоан, знаючи про звірства влади, обнімашкався з Асадом і путіним!

Нам лишається за Православ’я лише молитися, бо і у нас ситуація далеко не райдужна. У нас теж ним прикриваються диктатори і воно може постраждати лише тому, що з ним будуть їх ідентифікувати.

Адже зрозуміло, що путінської «святої СВО» не можливо би було уявити, якби не дії кровавого лже-патріарха кіріла і РПЦ.

І так, як російську церкву, патріарха і царя у росії на початку 20 століття вважали єдиним організмом, то і завзялися разом їх знищувати. В Україні такої боротьби проти Церкви не було, бо у нас ніколи Церква не служила наскільки владі, як це було нормою у росії.

Церква, яка обслуговує інтереси тиранів, згине разом з ними!

Церква, яка служить вічному Богу – буде з Богом у віках!