“Зеленського, якщо й мінятимуть на Залужного, то робитиме це аж ніяк не команда Трампа. Радше Китай руками британців та інших єврогравців”-1.
“Війна в Україні може продовжуватися або ще бозна скільки, або закінчитися зовсім скоро – залежно від закулісних перемовин між Китаєм і США, вони не припиняються. Бо це насправді не стільки росії з Україною війна, як США та Китаю на території України.” – 2.
“Повоєнна доля загарбаних рф українських територій – офіційно не росія, але й не Україна. Та не йдеться про Крим, його втрачено” – Джерело в команді Д.Трампа, версії.
1. “Вашингтон сьогодні зовсім не планує ротації українського президента. Тому, що це вірний шлях до ще більшого хаосу в країні. Проект “Залужний” американцями не розглядається, на те й британський проект. Англійці розіграли в підконтрольних ЗМІ комедію, що наче б то Трамп задумав змінити Зеленського на генерала. Недивно, пам’ятаючи про давню “любов” Лондона до Трампа.
Питання “щось змінювати в Україні” відсутнє в його порядку денному, на ближче майбутнє теж. Фізична вже втома від Києва. Український уряд викликає роздратування хронічно подвійною грою Зеленського та Єрмака. Одні риторика та дії в спілкуванні з Трампом, зовсім протилежні, коли ними дається оцінка дій Трампа. І який градус ненависті до нього підтримується Банковою в українському суспільстві та глобалістських ЗМІ.
Закінчення війни, проте, залишається одним із пріоритетів чинної адміністрації.
Вирішення внутрішніх політичних проблем України – ні. Бо це стиль їхніх опонентів-“демократів” – приводити до влади своїх ставлеників в іншій країні. Іншими словами – ваша влада, українці, ви собі й вирішуєте. Самі, в т.ч., кого хочете, аби вами керував.
З цих же ізоляціоністських міркувань не варто сподіватися, що в Києві одного гарного дня висадиться десант ФБР і почне кошмарити ОП за корупцію на допомозі США під час війни. Правовий механізм такого “з’ясування стосунків” відсутній в американському та міжнародному законодавстві. Навіть, коли йдеться про гроші американських платників податків.
Інша справа, що наших правоохоронців цікавлять документальні докази схематозу часів Байдена. Коли гроші, які йшли Україні на війну, відтак, значна їх частина, відправлялася назад у США “відкатом”. В чиїх руках ці суми опинялися і т.д. У нас впевнені, що в Зеленського можуть поділитися інформацією з приводу. Вона ж, ймовірно, виявиться предметом якихось суто приватних договірняків між Зеленським і адміністрацією Трампа”.
2. “Був реальний шанс на згортання воєнних дій перед останнім Стамбулом, після телефона Трамп-путін, кремль погоджувався на низку пунктів. Але наступного дня сталася українська операція “Павутина”. Після чого про перемовини довелося забути.
Хоч росія тут далебі не головний і єдиний агресор, бо насправді це Китай воює її руками проти США на території України. Тому реальні перемовини про припинення війни відбуваються між цими двома. Вже довго, важко, зі змінним успіхом, і маятник постійно коливається туди-сюди. Тому війна може продовжуватися або ще бозна скільки, або закінчитися зовсім скоро – залежно від того, як домовляться США і Китай.
Не про Україну, вона, як не прикро, не очолює перемовний список, а про зони контролю в світі. Послабити Китай, в ідеалі – позбавити його амбіцій на світове лідерство – це те, з чим Трамп взагалі прийшов у політику. Наразі вибиває сателітів, як-от Іран недавно, плюс тисне на них тарифами. З цієї ж опери сварка з Канадою, бо насправді не з нею зовсім, а з величезною присутністю Китаю в канадському промисловому секторі. Таке зовсім непотрібно США в себе під боком.
Одночасно Трамп намагається відтягти від Пекіна москву. Китай фактично контролює російську економіку, в кремлі це чудово розуміють і дуже хотіли б зістрибнути з “голки” Сі. Але тоді залишається відкритим питання, “чим платити?”. Зараз ведуться торги між Трампом і путіним, чи хто там замість нього, на тему “як викупити російську економіку в Китаю”.
Коли кажу “замість нього”, маю на увазі не лише двійника, “трійника” і т.д., а 5-8 родин, які є реальними правителями рф. Бо путін – лише їхня вивіска, не більше, і не він приймає рішення. З тих 5-8 мені відомі лише Ротенберги, інші не світяться. Відомо також, що питання наступника путіна ними розглядається не з учора, в публічному просторі один з претендентів недавно промайнув. Це Дмітрієв, уродженець Києва, якого на початку року відправляли “на обкатку” переговорів з Віткофом. Якщо ви, читаючи це, стенаєте плечима, що “нереально, надто дрібний калібр”, згадайте, якого “калібру” був непомітний кагебіст на прізвисько “моль” в середині 1990х.
Ще один фактор у перемовинах США-Китай – надто багато й одночасно інших гравців буквально на всіх континентах. Усі бажають вхопити свій шматок, і тому нерідко грають одразу за двох чи проти головних учасників. Це дуже ускладнює досягнення зупинки вогню – для початку.
На чиєму боці грає Зеленський? Дуже виглядає, що Китаю, через своїх “партнерів” з Лондона.
3. В тому вигляді, якою була Україна до 24.02.2022 вона, зрозуміло, після закінчення воєнних дій, уже не буде. Щодо загарбаних рф територій, можливі варіанти, вони розглядаються під час американсько-китайських перемовин. Один із – ці землі отримують статус якоїсь проміжної автономії. Не належать формально рф, але й Україні теж ні. Наразі не знаю, як це юридично буде сформульовано, як політично підготують прецедент. Побачимо.
Що відомо вже сьогодні – Крим залишиться російським”.
Людмила Пустельник