НЕПОКАРАНИЙ ЗЛОЧИНЕЦЬ НАХАБНІЄ

Днями нідерландські слідчі повідомили про результати розслідування трагедії, що сталася чотири роки тому в небі Донбасу. Вони неспростовно довели, що малайзіський лайнер з 298 людьми на борту було збито ракетою з російського “Буку”, що належав до 53-ї зенітно-ракетної бригади з російського міста Курська. Є відеозаписи, як ракетна установка заходила на українську територію, потім поверталася в Росію, відомі імена тих, хто причетний до цього злочину. Проте Путін відмовляється визнати цей факт, натомість продовжує свою злочинну політику щодо України.

Зростає кількість обстрілів на Донбасі

У порушення мінських домовленостей російські окупанти все частіше застосовують гармати та важкі міномети для обстрілів не лише позицій ЗСУ, але і мирних об’єктів, навіть шкіл. Українців свідомо провокують на артилерійські дуелі, щоб звинуватити нашу сторону в “агресивних діях”. Нещодавно російські ЗМІ оприлюднили статтю сумно відомого Гіркіна (Стрєлкова), в якій він дезінформує читачів “неготовністю” російських окупантів та їхніх донецьких найманців “протистояти українському наступу”. Мовляв, Збройні Сили України вже створили необхідні для наступу угруповання і у будь-який момент нанесуть удар по ОРДЛО.

Автор пише, що для звільнення Горлівки українцям знадобиться лише дві-три доби, і всю операцію буде закінчено дуже швидко. Для чого пишуть подібні речі? Для того, щоб обдурити наших військовиків і штовхнути їх на авантюру. Адже противник ретельно готується до оборони і в разі нашого наступу буде ставити запеклий опір. Замість “легкої прогулянки” розгоряться запеклі й криваві бої. А Кремль отримає козир – мовляв, “київська хунта” першою грубо порушила домовленості у Мінську. Відтак і масштаби війни значно зростуть.

Нині там іде класична позиційна війна на зразок Першої світової. Солдатів вимотує сидіння в окопах, яке негативно позначається на їхньому психологічному стані. Противник же намагається обернути це собі на користь. Правда, українці розуміють хитрість ворожої пропаганди і намагаються не піддаватися на провокації. Проте нелегко зберігати витримку і не допускати грубих помилок.

Протистояння навколо Криму

Кремль чудово розуміє, що найближчим часом Сполучені Штати підсилять санкції проти нього – після звіту нідерландських слідчих про російську вину у загибелі пасажирського літака. А зняття санкцій для Путіна нині є головним завданням його зовнішньої політики. Захід постійно підкреслює, що без повернення Криму Україні не буде мови навіть про послаблення санкцій. А Москва має власний план утримання півострова під своєю зверхністю.

Крим перетворюється на велику військову базу, туди перекидаються все нові й нові військові частини. Є дані про те, що на півострові вже розміщено ядерну зброю: йдеться про шість ядерних боєголовок, завезених туди росіянами. Світові Путін демонструє свою рішучість “захищати” Крим, навіть не зупиняючись перед розв’язанням ядерної війни.

На самому півострові встановлено жорсткий режим, метою якого є поступова заміна місцевого населення з витісненням “нелояльних елементів” і заміною їх “істинними росіянами”. Удар наноситься насамперед по кримським татарам і свідомим українцям. Під вигаданими приводами найбільш активну їхню частину арештовують і кидають у російські в’язниці й табори. У світі нині розгортається кампанія із звільнення українського кінорежисера Олега Сенцова, громадянина України, засудженого за вигаданий “злочин”  без доказів його вини. Кількість політв’язнів там лише зростає.

Російські власті вдаються до штучного переселення до Криму своїх громадян з одночасним виселенням звідти громадян України. За даними Мустафи Джемілєва, лідера кримських татар, на півострів вже завезено від 850 тисяч до одного мільйона громадян РФ з метою докорінної зміни демографічної ситуації в Криму. А подібні переселення на окуповану територію у міжнародному праві засуджуються, як військовий злочин. Путіну ж на міжнародне право начхати, що він підтверджує всією своєю політикою.

Уроки історії

Але Володимир Путін – далеко не перший політик, який базує свою політику на грубому порушенні міжнародного права. Його попередниками були такі жахливі історичні фігури, як Сталін і Гітлер. У Сталіна нинішній господар Кремля навчився депортації корінного населення Криму і завезенню туди своїх вірних прибічників. А у Гітлера вчиться, як дурити і залякувати тих західних політиків, для яких найважливішими є безпосередня матеріальна вигода і страх перед перспективою військового зіткнення.

Цього року виповнюється 80 років з моменту так званої Мюнхенської змови, коли лідери Британії і Франції віддали на поталу Гітлеру свою союзницю – Чехословаччину. Під приводом досягнення “вічного миру” вони лише наблизили світову війну і покрили свої імена вічною ганьбою. На допомогу чехам тоді не прийшов і Сталін, також їхній союзник – але пояснив це небажанням Польщі чи Румунії пропустити Червону армію через свою територію. Втім, пройшло зовсім небагато часу, і червоноармійці вже забирали у цих сусідів території за сталінським наказом…

Москва нині бачить в уроках Мюнхена одне, а Київ і Вашингтон – зовсім інше. Путін вважає західних політиків боягузами, що не тримають свого слова, а капітулюють перед силою. Українці ж на російську силу відповідають своєю силою, маючи при цьому підтримку з-за океану. А злочинець слів не розуміє, його до тями може привести тільки сильний удар по морді.

Якби у 1938 р. чехи вступили у бій з Гітлером, історія могла піти іншим шляхом. А до боротьби була готова й армія, і народ. Лише провідні політики, виходячи з власних інтересів, надали перевагу еміграції над рішучим опором. Досвід же показав, що у Гітлера не було тоді достатньо сил для ведення масштабної війни, ще й на два фронти. Лише заволодівши чеськими військовими заводами, захопивши великі запаси першокласної чеської зброї, гітлерівці отримали те, чого їм не вистачало для великої війни.

Путіну нині також необхідний український військово-промисловий комплекс. На відміну від безвідмовної продукції українського “Південмашу” сучасні російські ракети часто або вибухають на старті, або ж летять не туди, куди треба. Російські бойові вертольоти потребують запорізьких двигунів, без українських комплектуючих чимало російської бойової техніки виявилося недостатньо якісною.

Українці нині не лише захищають себе від російської агресії, але і не дають Путіну розв’язати широкомасштабну війну, що може перетворитися на світову. Шкода, що цього не хочуть зрозуміти деякі егоїстичні західні політики. Агресор нахабніє, коли не зустрічає гідного опору. А зупинити його необхідно, доки він не розпалив загальноєвропейський конфлікт. Якщо Європа не забула уроки Мюнхену, є надія на те, що новітні агресори не зможуть повторити трагедію, до якої призвело легкодухе потурання Гітлеру.

Ігор Буркут, політолог

 

peredplata