ПСЕВДО-МИРОТВОРЦІ 

З російського боку все частіше можна почути слова про необхідність найшвидшого встановлення миру на Донбасі. При цьому йдеться не про припинення російської агресії проти України, а про “завершення внутрішнього конфлікту”. Українців закликають вступити в переговори з так званими ДНР/ЛНР, щоб повернути їх до складу Української держави. Але з особливим статусом і за умови амністії для для зрадників і тих, хто вбивав наших громадян. 

“Братання”. З ким?

Позиційна війна дуже вимотує солдат і швидко втрачає популярність у свідомості суспільства. Наприкінці Першої світової війни 1914-1918 рр. згасло патріотичне піднесення, яке раніше живило волю до перемоги рядових солдатів, котрим доводилося роками гнити в окопах. Натомість з протилежного боку фронту вони все частіше бачили таких же нещасних, як і самі. Зміну настроїв використали німецькі пропагандисти, які започаткували так зване “братання”. За попередньою домовленістю парламентарів бійці армій-противниць вилазили з окопів, зустрічалися на нейтральній смузі і там дружньо спілкувалися. 

Для такого “братання” німці спеціально готували офіцерів, яких переодягали у солдатську форму, щоб ті виконували роль звичайних рядових. Особливо ефективним цей метод виявився на Східному фронті, де з протилежного боку його підхопили більшовицькі пропагандисти. Спільними зусиллями російську армію розклали досить швидко, і Росія з війни вийшла ще до її завершення.

Здається, нинішні кремлівські пропагандисти вирішили використати досвід сторічної давнини, щоб розкласти Збройні Сили України і досягти тих своїх цілей, котрих не вдалося досягнути внаслідок бойових дій. З російського боку пропонують вести діалог, кінцевою метою якого є встановлення миру. Причому, у діалозі використовувати сучасні технології, зокрема телевізійні. Провідний пропагандистський телеканал Москви “Росія 24”, на якому своєю антиукраїнською риторикою особливо відзначився Дмитро Кисельов, запропонував 12 липня провести прямий телеміст з Україною. На цю пропозицію погодився київський телеканал з англійською назвою NеwsOne, фактичним власником якого є кум Путіна Медведчук.

Ці балачки хотіли назвати “Треба поговорити”. З ким і про що? З тими, хто під Іловайськом розстрілював наших поранених бійців? З тими, хто по-звірячому катував українських військовополоненних, що повірили “честному слову русского офицера” і спробували вийти з оточення по нібито “вільному” коридору, наданому росіянами, натомість потрапили у жахливу пастку? І говорити з убивцями та катами про “мир і дружбу”?

Дізнавшись про такі плани, українська громадскість обурилася до краю. Нова влада вимушена було також відреагувати. Але у неї була своя причина виступити проти телемосту. До парламентських виборів лишилися лічені дні, а така передача сприяла би зростанню популярності Медведчука серед певної частини виборців. У той же час, на них розраховують у Зеленського, якому потрібна рішуча перемога його партії. Тому під тиском і влади, і громадськості NewsOne від телемоста відмовився. Але інформаційний натиск Москви на українців меншим не стає, й питання інформаційної безпеки нині перетворюється на питання про те, чи збережеться Українська державність, чи ні.

 

Не піддатися ворожій пропаганді

Багато українців стомилися від війни і прагнуть миру. Ворог спекулює на таких настроях, підштовхуючи людей до ідеї погодитися з умовами Кремля. А умови ці смертельно небезпечні для України. Планами путінців передбачається надати Донбасу особливий автономний статус з російською офіційною мовою і правом блокувати загальноукраїнські рішення про вибір зовнішньполітичної стратегії. При владі на Донбасі Кремль планує зберегти своїх ставлеників, а також зберегти свій контроль над представниками силових відомств у регіоні. Якщо погодитися з таким планом, то Україна перетвориться на якусь аморфну структуру, керовану ззовні. 

Для пропаганди подібних ідей ворог грошей не шкодуватиме, а Путін ще має значні фінансові ресурси. Тим більше, ціна на російську нафту на світовому ринку дозволяє їх поповнювати регулярно. На власному досвіді російська верхівка переконалася, що мільйонами людей дуже легко маніпулювати за допомогою телебачення. Зомбовані телеящиком готові робити те, на що їх програмують владні пропагандисти. Ці технології спрацювали і в Україні, як показали результати президентських виборів.

Нині настає новий етап масованої атаки на мізки громадян України. За московські гроші Медведчук скуповує українські телеканали, готуючись використати їх для цілеспрямованої антиукраїнськї пропаганди. Дієвої протидії цьому з боку Української держави наразі не видно. Справжній опір чинить лише громадськість, проте вона не має достатньо сил і матеріальних засобів. Значить, дуже багато залежить від позиції кожної окремої людини, її розуміння того, що насправді відбувається в країні, і яку лінію поведінки необхідно обирати. Чого вимагаємо ми?

Донбас має бути повернений Україні, але як її інтегральна частина, а не як керована з Москви антиукраїнська автономія. Агресор повинен забратися з окупованої території й виплатити Україні повною мірою за ту шкоду, яку завдав нашій державі. Зрадники й військові злочинці мають відповісти перед судом – хто перед українським, а хто і перед міжнародним трибуналом. Росія повинна повернути Україні Крим. Лише після всього цього може йти мова про зняття з РФ міжнародних санкцій й її повноправного включення у число провідних держав світу. 

Попереду – складний і відповідальний період. Насамперед необхідно не допустити реваншу старих сил. А російська пропаганда якраз штовхатиме українського виборця голосувати саме за них. Якщо не хочемо повернення у період Голодомору і масових репресій, то не повинні сліпо виконувати  вказівки кремлівських пропагандистів, натомість маємо віддавати свої голоси  за українські. а не проросійські сили. Адже йдеться про те, щоб Україна залишилася Україною, а не перетворилася на Малоросійську губернію Російської імперії  – держави без майбутнього, викинутої на смітник історії.

 

 

Новини Партнерів