У Кіцмані не перевелися хруні

Ще за часів раннього Януковича газета «Час» писала про «Кіцманських хрунів». Тоді у районній газеті «Вільне життя» різні чиновники місцевого розливу писали, як вони люблять партію регіонів і їхніх лідерів – Віктора Януковича з Донецька, Михайла Папієва з Чернівців та Олега Унгуряна з села Біла Кіцманського району. Під рубрикою «Чому я і моя сім’я буде голосувати за партію регіонів» кіцманські хруні клялися у вірності ідеям партії регіонів і зуб давали за її перемоги. Це було 17 жовтня 2012 року.

Потім були вибори і Майдан. Партія регіонів програла і зникла з політичного болота як катран з плоту. Але залишилися люди. Бо куди їм подітися?..

Вони ж бо у Кіцмані народилися, у Кіцмані й живуть. Регіонали розпочали війну на Донбасі, перефарбувалися у Кіцмані. І продовжують керувати людьми, яких підло обдурили ще далеко до Януковича. Обманули під час його правління і обманюють досі.

Не вірите?!

А спробуйте прочитати правдиву біографію вічного партійно-господарського функціонера районного масштабу Юрія Косара. Він зірок з неба не хапав. Але завжди був при владі. Йому не треба було високих  посад. Задовольнявся маленькими. З часів пізнього Брежнєва і до раннього Зеленського Юрій Косар переходив з кабінету у кабінет спочатку у райвиконкомах, у райкомах. Згодом у сільрадах  і комуністичних парткомах. Він не був навіть депутатом обласної ради, не те що верховної ради. Йому досить було стати сільським депутатом, потім районним. Він не був й першою особою у районі. Досить йому було посади голови сільради і начальника с/г управління, заступника голови РДА.

А вже після Майдану Юрій Косар зайняв посаду першого заступника голови Кіцманської РДА і кілька років виконував обов’язки голови РДА. Не міняв Юрій Косар і область. Був з народження на Буковині. У Путильському, Заставнівському та Кіцманському районах.

Одне, що він швидко і без проблем міняв – це партії. Котра при владі – там і Косар. Були комуністи – і він разом з ними. Прийшли демократи – і Косар уже там. Потім припленталися есдеки і Косар з ними. Навіть від блоку «Не так!» на вибори до верховної ради ходив. Його похід закінчився великим фіаско. Зник «Не так!», зникли есдеки… а Косар швидко знайшов собі нашоукраїнців. Бо вони були при владі. І вже у Заставнівському районі за «Нашої України» сільським господарством керував.

Зникла «Наша Україна», прийшли регіонали. І Косар уже у перших лавах під прапором Януковича, з іменем Папієва на устах і під крилом Унгуряна перебіг поле від Заставни до Кіцманя. А там його на посаду заступника голови РДА покликали. І він прийняв поклик. Ледь руки не цілував регіоналам. Захищав і прославляв їх ще краще, ніж раніше есдеків.

Пам’ятаю, на дорогах Кіцманщини Косар рвав на собі вишиванку за Януковича, Папієва і Унгуряна. Казав, що регіонали кращі за всіх. І вони людям добро несуть, дороги ремонтують, хліба і видовищ дають.

Потім був Майдан. Зникли регіонали. А Косар залишився. Сидів тихо-тихо. Як миш під віником. Чекав свого часу. Поки майданівці не могли поділити між собою владу у Кіцманському районі, Юрій Дмитрович керував потихеньку, помаленьку. Згадав про те, що він селянський син від землі і плуга. Навіть керував сільським господарством з кабінету у Заставні. Та й перейшов до партії Аграрної. Став депутатом районної ради. Мінялися голови Кіцманської РДА. А Косар залишався заступником та першим заступником. У якийсь момент  не стало голови, і Косар почав виконувати його обов’язки. Тихо-тихо… Тому й не помічали його. Аж поки Зеленський та «Слуги народу» не перемогли. Прийшли вони й до Кіцманя та й питають: «А що тут Косар робить?»

  • Як то що, – відповідають кіцманчани, – він керує. Без нього нам не жити. І вам також.

Зібралися волонтери, АТОвці, воїни-інтернаціоналісти, учасники воєн з татаро-монголами 1224-1480 рр., з поляками 1648-1654 рр., війни 1812 року, ветерани першої світової 1914-1918 рр., ветерани другої світової 1939-1945 рр. Вони всі звернулися до сесії Кіцманської районної ради, аби депутати звернулися до очільників області та району, аби ті залишили на посаді першого заступника голови РДА Юрія Дмитровича Косара.

Уявляєте собі, ще навіть не був призначений голова РДА, а Косар його уже мав чекати на порозі кабінету з короваєм і вишитим рушником. Чолобитники всіх часів і народів писали, що Косар вивів район на перше місце в області, «відстоює збереження Кіцманського району з центром у місті Кіцмані, відстоює збереження Кіцманської центральної районної лікарні як лікарні інтенсивного лікування». Навіть залучив Косар «інвестора для встановлення комп’ютерного томографа»…

Далі «з огляду на зазначене вище, враховуючи професіоналізм та особистий внесок Косара Юрія Дмитровича у стабільний розвиток економіки району, просимо депутатів Кіцманської райради підтримати нашу ініціативу та звернутися до голови ОДА Осачука С. Д. та до новопризначеного голови Кіцманської РДА (тоді ще не будо Добровольського – П. К.) з проханням залишити на посаді заступника голови Кіцманської РДА Косара Ю. Д. при призначені голови Кіцманської РДА».

Отакої. Ще не було голови, а його перший заступник: «служити радий…».

Депутати не внесли це прохання на сесію. І правильного вчинили. Бо не можна так. Бо таки гидотно. Але серед цього всього хрунівства є інша проблема. А саме: чому все ж таки воїни АТО? Чому волонтери? Вони ж бо добре знають роль Косара при регіоналах. Вони ж бо знають, що через таких «косарів» регіонали розпалили війну на Сході України.

Можна простити ветеранам Куликівської битви чи Бородіна. Але не ветеранам АТО, не волонтерам.

Редакція газети отримала ще одного листа з Кіцманського району. Від працівників бюджетної сфери та голів сільрад. Вони про Косара пишуть противне і занепокоєні, зо 63-річного пенсіонера залишають на посаді. Називають це уже «старечим маразмом”. Голови РДА ще нема, а Косар уже хоче бути першим заступником».

Тільки-но депутати райради 20 грудня минулого року завадили наміру проголосувати за призначення Косара першим заступником ще неіснуючого голови РДА, як його почали рекомендувати з керівництва обкому партії «Слуга народу» та нардеп Заремський М. В.

Це суперечить лінії президента щодо перезавантаження органів влади та омолодження кадрів.

Далі бюджетники пишуть про угодовство Косара, його служіння нардепу Рибаку та куму – меру Кіцманя. Також перше місце району – то є фейк. Зокрема, навели приклад, що за роки керування Косарем у районі було 6000 корів, а залишилося 1500. І, насамкінець, наводять приклад уже криміналу, а саме про використання техніки, яка придбана за кошти транскордонного проєкту ерозії ґрунтів.

Ми не знаємо, коли і чим закінчиться епопея хрунівства у Кіцманському районі, але за район таки прикро.

Петро Кобевко

Р.S. Хрунь – лайливе прізвисько підлої, продажної людини, запроданця. У Галичині використовується для означення виборних осіб, які зрадили своїх виборців.

Існує версія, що цей образ походить від історичної особи – Микити Хруня, який зраджував своїх виборців у ХІХ ст..

Микита Хрунь був депутатом Галицького сейму від Отинійського виборчого округу у 1860-1880 рр. Хоча на словах пропагував ідеї захисту селян, після обрання обстоював інтереси польських поміщиків. Зраду Микити Хруня висміював сатиричний журнал «Страхопуд», львівський гуморист Осип Шпитко та Іван Франко, який згадував Микиту Хруня в оповіданні «Свиня» у 1890 р.

 

Новини Партнерів