Сьогодні 1 квітня. День сміху в Одесі і День дурня в Європі. Варто би покепкувати один з одного, пожартувати, накоїти якихось дурниць. Але – не до сміху людям тепер ні в Україні, ні в Європі, ні в цілому світі.
Над людством позбиткувався коронавірус. Аби не наврочити: кажуть, що в Італії та в Іспанії минає пік хвороби. Зафіксовано значно менше заражених та смертей. Але ніхто не розслабляється. Всі на карантині. Мери міст Італії криком кричать, сороміцькими словами покривають через ефіри тих, хто не сидить вдома. Вони таки добре настрашені невідомим вірусом. І з ним не жартують.
А в Україні спливає перший етап карантину. Нагадаємо, у нас його було запроваджено до 3 квітня. Потім продовжили до 24 квітня…
У Чернівецькій області перший хворий з підтвердженим діагнозом потрапив до лікарні 3 березня. Він уже вилікувався. З нього окремі пройдисвіти з «Книги рекордів України» хотіли рекорд сотворити. Але цей чоловік, на відміну від головного лікаря ОКЛ Цинтаря, виявився адекватним. І від рекорду відмовився. А згодом висловив думку, що до книги рекордів треба вписувати не першого, а останнього, хто виздоровів за цих умов.
Ось такий сумний День сміху в Чернівцях. Наразі маємо першу підтверджену тестами коронавірусну сотню – 104 хворих. І в рази більше тих, кого не діагностували. А саме вони й становлять чи не найбільшу небезпеку, бо ніхто не знає їхнього кола контактів, їхньої поведінки і ймовірно заражених від них оточуючих.
Маємо, на жаль, 5 загиблих від цієї важкої недуги, від якої наразі ще не винайдено вакцини.
Що буде далі? Лишень Бог це відає.
Хоч умови карантину у Чернівцях не надто жорсткі у порівнянні, скажімо, з Китаєм, люди вже подекуди починають обурюватися. Вони відкрито критикують владу, мера, губернатора, президента. Вимагають роботи і свободи пересування. Це можна пояснити тим, що вже третій тиждень люди без праці й лишень у домівках. Але нема спалаху хвороби. Тож пропадає страх перед загрозою. З іншого боку, можливо, саме карантин і став основним чинником призупинки розповсюдження коронавірусу. Хоч тут влада вчинила адекватно.
А якби зробила це раніше, якби прислухалася до лікарів та вчених, котрі били на сполох та закликали вжити запобіжних заходів ще в січні, то Україна й Буковина могли б взагалі уникнути пандемії.
Велику помилку влада досі робить з тими, хто повертається з-за кордону. Не вміє, не може й, зрештою, не хоче організувати сувору їхню обсервацію та діагностику. А саме через байдужу позицію влади у цих питаннях, виникають конфлікти між людьми, як це недавно було на «Гравітоні», чи згодом у Колінківцях.
Загроза пандемії у нас витягла на поверхню не одну застарілу проблему. Цинічні багатії в Україні досі вважають, що вони – щось одне, а люди – це щось інше. Медичне обслуговування VIP-клієнтів разюче відрізнялося від лікування звичайних пацієнтів. Ці VIPи творили для себе медицину і лікарів. А коли напав на нас коронавірус, з’ясувалося, що нема VIP-медицини, нема VIP-лікаря і нема VIP-пацієнта. Є зруйновані лікарні, голодні лікарі і медсестри і зажерливі глитаї-керівники від медицини.
І тепер, коли VIPів клюнув в одне місце коронавірус, вони побігли до тих зажерливих, але тупих керівників. І що отримали?
Цілу дулю. Їх, як і всіх пацієнтів, в однакових умовах лікують ті лікарі та медсестри, котрим роками недоплачували зарплати. Вони лежать у лікарнях, де нема умов. Але вони разом з нами.
Коронавірус вбив VIPа в Україні як клас дармоїдів.
Хто з них виживе, напевно, вже буде дбати, аби лікар мав гідну зарплату, міг більше уваги й часу приділити самоосвіті, а не думкам про те, як нажалюгідні копійки прогодувати сім’ї…
Тоді не будуть на посади головних лікарів, директорів департаментів від здоров’я просувати тупого свого кума, свата, брата. А на ліки і лікарні виділятимуть достатньо грошей з бюджету.
Кажуть, у ХІХ столітті Кольт зрівняв всіх людей. У ХХІ столітті коронавірус усіх вирівняв.
Недавно моя донька Оля, лікар-інфекціоніст, сказала, що вона вже подолала кілька епідемій. Це й свинячий, пташиний грипи, і кір… Разом подолаємо й коронавірус. Вийдемо з цього всього зовсім іншими. Духовно. Ми не будемо миритися з тим, як керівники пригнічують підлеглих, тупі знущаються з розумних, а «сірі» топчуть талановитих. І ніякий «слуга народу» не стане його паном.
Ми очистимося.
(Далі буде)
Петро Кобевко
peredplata
