Мінськ замело снігом, але політичне життя у місті не замерзло. Минулої неділі там відбулися локальні акції протесту, в яких взяло участь близько тисячі людей. Якщо влітку і восени центральними вулицями білоруської столиці під національними прапорами і гаслами проти диктатури Лукашенка демонстрували сотні тисяч, то нині масштаби протестів значно менші. Влада кидала проти демонстрантів великі сили міліції, затриманих маніфестантів піддавали звірячим тортурам, а декого і вбили. Кількість міліціонерів на сто тисяч населення в Білорусі щонайменше втричі вища, ніж відповідна кількість поліцейських в Україні. За охорону режиму вони отримують значно більше грошей, ніж рядові білоруси за свою працю на заводах, на полях чи в лабораторіях. А щоб Лукашенкові вистачило фінансів на утримання такого величезного карального апарату, необхідні суми йому виділяє Путін.
Хоча СССР розпався ще 1991 року, під владою Лукашенка дотепер існує дещо модернізована Білоруська ССР зі старою ідеологією та символікою, тісно прив’язана до Москви. Завдяки допомозі “старшого брата” мінський диктатор тримав вищий життєвий рівень білорусів, ніж мали їхні сусіди-українці. Білоруська економіка дуже нагадує стару совєтську, її значна частина одержавлена, а приватний сектор не є визначальним. В країні збережено пам’ятники і назви старої епохи, історію там викладають в основному за совєтськими лекалами. Значна частина людей старшого покоління задоволена таким станом речей – вони продовжують жити у звичному для них суспільстві. Але молодь не бажає гнити у “совку” і вимагає кардинальних змін. Чимало її представників побували у сусідніх Польщі й Литві, де переконалися у перевагах вільного суспільства.
Рушійною силою руху протесту у сучасній Білорусі якраз і є молодь. Втім, разом зі студентами на маніфестації виходили і представники старших поколінь, яким набридла атмосфера відсталого колгоспу, котру підтримує в країні диктатор. Спалах народного невдоволення спричинила відмова Лукашенка визнати результати президентських виборів 9 серпня 2020 р., котрі він програв. Активна частина білоруського суспільства вимагає відсторонення Лукашенка від влади і проведення у нинішньому році нових президентських виборів, без участі узурпатора влади. Але він не збирається без бою віддавати владу,і тут спирається на допомогу Путіна. Хоча між двома диктаторами існують відчутні суперечності, Москва не готова відмовитися від підтримки свого мінського союзника. Адже у головному він підтримує Кремль, а знайти йому адекватну заміну непросто.
Для Путіна з його ідеєю відродження імперії Білорусь має особливе значення: не вдалося йому приєднати Україну, то пробує проковтнути Білорусь. І тут стикається з опором білоруського народу. У Москві не змогли передбачити швидкого зростання білоруської національної свідомості, яка не сприймає ідеї відродження “великої імперії”. Білоруси прагнуть жити у своїй власній державі, а не прислуговувати якомусь “старшому брату”. Підтримка мінського диктатора Кремлем помітно змінила суспільні настрої в Білорусі. Якщо раніше ставлення до росіян там було дуже позитивним, то тепер воно помітно погіршилося. Білоруси вважають, що Путін навіть може ввести війська в їхню країну, щоб врятувати від краху режим Лукашенка. А їм цей режим набрид настільки, що новий рік демонстранти розпочали під гаслом: “У рік бика – без пацюка!”.
Лукашенкова БССР себе вичерпала остаточно і має відійти у минуле, а нинішнє покоління білорусів прагне жити в сучасній європейській державі, де шануються права людини і кожен громадянин має сприятливі можливості для самореалізації.Таку Білорусь вони зможуть побудувати, якщо визволяться від диктатора і зможуть вийти із тіні Москви. Рух в майбутнє білорусів, українців і молдаван буде успішним, коли вони об’єднають свої зусилля і надаватимуть необхідну підтримку один одному. Якраз цього найбільше бояться в Кремлі, тому робитимуть все, щоб завадити зближенню сусідніх народів й їхній спільній боротьбі проти імперських амбіцій прогнилого “руского міра”.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
