Прекрасне село Зелений Гай біля Новоселиці. І не тільки назвою та розташуванням на лівому березі річки Прут, а й людьми. Майже 2000 працьовитих, гонорових, порядних людей проживає у селі. Ґаздують так, як уміють. Прославляють рідне село і свій край. Тут, на відміну від інших сіл, один із найнижчих рівнів кримінальних злочинів.
І треба було так статися, що село впродовж тривалого часу не має голови. Все тут є, – і люди є, і сільрада є, а голови нема. Коли воно увійшло до Новоселицької ОТГ, відтоді й проблеми почалися. Хоча…
Були проблеми й раніше. І річка Прут їх створювала. Але не тільки великою водою, а й великим багатством. Мова йде про гравій. Бо від нього всі біди у селі. Спочатку тут «добре» поґаздував «Роднічок». Це фірма з осідком у Боянах.
Тисячами тон шутру щодня вивозили з русла річки та її берегів. Якось вдалося відбитися людям від цього екологічного лиха. Навіть змусили цю фірму раніше трохи прибрати за собою. Не встиг «Роднічок» залишити у спокої село і ріку, як на його місце уже добра дюжина інших вандалів накинулася на гравій. Селяни навіть їм придумали назву – «інопланетяни». Бо ніби чужинці з інших планет накинулися на природу ці люди. Руйнують береги і ріку, розбивають дороги. За собою залишають руїну та ландшафт, як на якійсь чужій неосвоєній планеті.
Колись у Зеленому Гаю 21 рік люди вибирали головою порядного і чесного ґазду Олександра Литвина. Він як вмів і як міг беріг село, людей і природу. Але почалася війна на Донбасі з російськими загарбниками. Одного разу з села за призивом до армії мобілізували 19 чоловіків та юнаків. Повістки мав зачитати на сесії голова. Важко йому було.
- Мені йшов 59 рік, – говорить Олександр Дмитрович. – Я міг не йти до війська. Але що люди б сказали: інших посилає, а сам ховається від армії? І не дай, Боже, мені було дожити до того, якби когось із односельців вбили. Якби я в очі людям дивися?!
Тож, не роздумуючи, пішов на війну.
Був заступником командира роти. Згодом командиром роти 30-ї окремої механізованої бригади. Воював більше року саме у найважчий період 2015-2016 рр. Захищав Станицю Луганську на Донбасі, Артемівськ (Бахмут). Найбільшим і найціннішим здобутком на війні вважає те, що жоден боєць з його роти не загинув. Командир беріг людей. Про себе не так дбав, як про колектив. На війні отримав поранення. На щастя, не дуже важке.
Восени 2015 року були вибори голови сільради. Литвин на той час був на фронті. Хоча й його висунули кандидатом. Але повноцінну кампанію провести він не спромігся. Бо дали йому для виборів відпустку всього на 3 дні. Та ще й конкуренти розпускали різні брехні по селу. Хтось сказав, що боєць уже підписав контракт на 4 роки служби в армії. Уявляєте собі: людині 60 років і він в армії ще буде служити 4 роки. Але хто думає під час виборів?!
Аби брехня подіяла до кінця, пустили чутку, що Литвин уже працює у Мамализі на митниці. І до Зеленого Гаю не хоче приїжджати. Мовляв, йому там добре.
За таких умов люди й не голосували за нього.
Через якийсь час Литвин звільнився з армії. Приїхав до села. А тут уже сталися зміни. Зелений Гай увійшов до складу ОТГ з центром у Новоселиці. Нові умови життя, нові вибори. Голову обрали, звичайно, з міста. Також багаторічну міську головиху Марію Нікорич.
У Зеленому Гаю вибирали тільки одного депутата. І хоч Литвин набрав найбільшу кількість голосів, депутатом не зміг стати. Бо партія, яку представляв не спромоглася подолати 5-відсотковий бар’єр.
Але далі мали призначити старосту села. За логікою речей ним повинен стати той, хто отримав найбільше голосів. Але не так сталося, як гадалося. Старосту мали вибирати депутати ОТГ. А хіба вони знали тих, хто у селі Зелений Гай, якщо ці депутати з Новоселиці, Строїнців, Маршинців та інших сіл. Ще й головиха виставила дві кандидатури. І навіть не надала слово, аби себе представив Литвин. Тож депутати не знали за кого голосувати. Тому не вибрали нікого.
І залишилося село без голови та без старости. Тільки з одним депутатом.
Литвин вбачає у цьому інтерес тих, хто хоче далі у селі гравій брати з берегів Прута. Аби прикрити різні наміри, уже запускають чутки, ніби будуть там створювати форельне господарство.
Не буде цього. Колишній голова знає про це. Тому й не допускають його, так він вважає, до керівництва селом. Аби не заважав «інопланетянам» руйнувати береги річки, завдавати шкоду природі.
А нечесним приносити надприбутки від нечесного бізнесу.
Чи зрозуміє ці проблеми головиха Марія Нікорич і виправить допущену раніше помилку?
ЧАС покаже…
(Далі буде)
Петро Кобевко
peredplata
