У 2021 році Україна повинна повернути значні суми, запозичені за кордоном раніше, та ще й з процентами. У “зеленої” влади не спрацював традиційний український принцип: для повернення позиченого колись позичити чергові гроші у Міжнародного Валютного Фонду. А керівництву МВФ набридло вислуховувати від Банкової байки про “боротьбу з корупцією”, що не підтверджувалися конкретними справами, і очікуваного траншу наші нездари від політики і економіки не отримали. Можливо, хтось з них очікував, що з грошима їх виручить Путін. А у того – свої проблеми: в Росії вже обговорюється введення продовольчих карток для населення. Які там кредити для “спеціалістів з 95-го кварталу”! До того ж, всі пам’ятають, що у 2014 р. Янукович отримав від Путіна 15 млрд “американських гривень”, але вони не допомогли йому втриматися при владі.
Нинішні господарі Банкової побачили, що такі потрібні їм фінанси є лише на Заході, але для їх отримання потрібно робити те, що вимагає нова адміністрація США. Цей чинник, разом з іншими, примусив Зеленського закрити проросійські телеканали Медведчука, і накласти санкції на самого Медведчука та його дружину. Вимушена була київська влада вдатися і до інших кроків, яких від неї вимагають американці.
22 лютого 2021 р. Генеральний прокурор України Венедіктова підписала документ, в якому висловлена підозра у порушенні ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України колишньому топ-менеджеру ПриватБанку Володимиру Яценку. Ця особа займала посаду першого голови правління ПриватБанку, що належав Коломойському і Боголюбову. Проти власників цієї фінансової установи у США порушено кримінальну справу за “відмивання” коштів, викрадених в Україні і використаних для купівлі нерухомості у Сполучених Штатах. Американські слідчі вважають, що за 10 років злочинна група завдала Україні збитків щонайменше на 5,5 млрд. доларів.
Практичні питання, пов’язані з вивезенням коштів з нашої країни і реалізацією їх у США здійснювали топ-менеджери ПриватБанку. Головою правління цієї установи був Олександр Дубілет – нині він перебуває на території Ізраїлю. Йому щойно українською прокуратурою повідомлено про підозру. А В. Яценко без жодних проблем мешкав у Дніпрі. Проте 22 лютого, як тільки було підписано про підозру щодо нього (хтось повідомив йому секретну інформацію), впродовж однієї години він замовив чартерний літак і полетів у напрямку Австрії. Але не долетів: українські власті розвернули літак над Львовом і спрямували його до Борисполя. А там на Яценка вже чекали…
У 2019 році, під час президентських виборів, чимало політичних оглядачів вважали кандидата в президенти Зеленського маріонеткою Ігоря Коломойського – свою кар’єру в шоу-бізнесі майбутній президент робив на телеканалах, що належать цьому олігарху. Нині ж розгортається конфлікт між цими двома персонажами сучасного українського політичного життя. Відчувається, що заокеанські аргументи виявилися більш вагомими, ніж ті, які є у Ігоря Валентиновича на берегах Дніпра.
Частина українських патріотів зраділа, що не популярний в їхньому середовищі президент Зеленський раптом почав робити щось справді проукраїнське. Але радість ця передчасна. Банкова вимушена реагувати на тиск Заходу, а тиск постійно зростає. Путін вже не лише воює з Україною, він веде “гібридну війну” і проти Заходу. Відтак для західних держав зростає значення України як “буфера” між ним і агресивною Росією, тому вимагають від української влади припинити загравання з Москвою. Втім, радикально змінитися українська влада за лічені дні не може. Вона мусить йти на поступки у зовнішній політиці, але у внутрішній продовжує робити те, що робила раніше.
Цими днями ми бачимо продовження наступу на українські сили всередині нашої країни. Український патріот Стерненко отримав обвинувачувальний вирок, хоча несправедливість цього суду була зрозумілою будь-якій неупередженій людині. Продовжується підготовка судилища проти невинних людей у справі вбивства журналіста Шеремета. Є й чимало інших прикладів такого наступу проросійських елементів у владі на українських патріотів – волонтерів і учасників АТО. Інерція швидко не зникає. Але події останніх тижнів показують: українське суспільство має сили, щоб протистояти спробам реваншу проросійських сил. І тиск на ці сили з боку Заходу зростає, а протистояти йому дуже важко. Тим більше, що значна частина українського суспільства не збирається підігрувати московським холуям, і добре бачить справжні наміри Путіна. А той спить і бачить, як з політичної мапи зникає така держава, як Україна. Натомість скоріше зникне його недо-імперія, проти якої консолідується Захід, котрий все чіткіше розуміє значення незалежної України для ліквідації путінської загрози всьому світові.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
