ЗБИТИ ПИХУ З ФАЛЬШИВИХ “ПЕРЕМОЖЦІВ”

Росію у черговий раз накрила хвиля “побєдобєсія”. Нема чим пишатися росіянам у сучасному житті, тому влада роздмухує істерію з приводу колишніх перемог. Головною з них Кремль вважає ” Велику Перемогу російського народу у Великій Вітчизняній війні  1941-1945 рр.”. Такий пропагандистський набір слів покликаний замаскувати грубу фальсифікацію історичної правди. З Другої світової війни 1939-1945 рр. ще сталінські пропагандисти штучно виокремили війну Німеччини проти СССР, щоб замаскувати вину своєї країни у розв’язанні світової війни. Їхні путінські нащадки продовжують лінію попередників, ще й додають власних фальсифікацій.
 
Про яку “перемогу російського народу” можна говорити, коли на політичній карті світу тоді не було такої самостійної держави, як Російська Федерація? Перемогла Антигітлерівська коаліція у складі Великої Британії, СССР і США. А в СССР проживали представники багатьох народів, і всі вони брали участь у війні. Приписувати заслуги інших собі – улюблена справа брехунів від історії. З подачі Путіна нині вони заявляють, що росіяни перемогли би без інших народів. Проте історичний досвід засвідчив: коли Росія намагалася воювати проти серйозного противника на самоті, вона неминуче зазнавала поразки – як у Кримській або російсько-японській війнах.
 
Нинішню “переможну” істерію Кремль намагається використати, щоб переконати громадян РФ у тому, що їхня держава може перемогти кого завгодно. А справжніх могутніх союзників сучасна Росія не має, натомість ворожими вона вважає багато інших країн, у тому числі й провідних членів Північноатлантичного альянсу. Виграти ж військове протистояння з НАТО вона нездатна за визначенням: сучасній західній зброї росіяни можуть протиставити лише те, що розроблялося ще в СССР у минулому столітті, й з того часу лише дещо модернізувалося. Відтак і намагаються лякати світ своєю ядерною зброєю, розраховуючи за допомогою шантажу добиватися амбітних зовнішньополітичних цілей.
  
Розрахунок на боягузтво західних політиків спрацьовував, коли Москва здійснювала агресивні акти на території постсовєтських держав – Молдови, Грузії, України. Захід висловлював “глибоку стурбованість” і вводив економічні санкції, котрі виявилися не критичними для путінського режиму. А фактичне безсилля Заходу лише спонукало московських чекістів до все більш нахабних дій. Вони увірували у власну безкарність і пиха почала розпирати їх.
 
Реальна влада в Росії належить чекістам на чолі з Путіним. А ці люди не вміють створювати сучасну економіку, розвивати сучасні науку, освіту, медицину. Натомість вони вміють вбивати, влаштовувати диверсії і терористичні акти. Такі свої вміння все частіше застосовують на території країн ЄС і НАТО. Втім, тепер західні політики відчули реальну небезпеку для себе, тому починають вдаватися до дій, здатних принести позитивний ефект. З території деяких держав НАТО вислано російських розвідників, які маскувалися під дипломатів. Москву попередили, що вона буде виключена з міжнародної системи SWIFT, якщо поглибить свою агресію проти України і здійснить інші подібні дії.А це означає ізоляцію від глобалізованого світу.
 
НАТО посилює свої війська в Європі, готується до проведення широкомасштабних військових навчань. До речі, українські військові все частіше беруть участь у таких маневрах, частина навчань проводиться на території нашої держави. Сполучені Штати на словах підтримують бажання України вступити до НАТО, правда, про конкретні строки мова ще не йде. І не всі члени Північноатлантичного альянсу хотіли би бачити Україну поруч із собою.
 
Американці обіцяють передати українським військовим чимало сучасної зброї, як здатна ефективно збити пиху з фальшивих “переможців”. Москва розуміє лише силу. і боїться справжнього опору, який їй здатні протиставити ті, кого вона намітила у свої жертви. Світ відчув небезпеку з боку прогнилого путінського режиму, котрий вдається до терористичних актів на території західних держав. А це означає, що ці держави повинні підтримувати Україну, як єдину реальну силу, що нині протистоїть агресорові. І підтримка ця зростатиме.
 
Ігор Буркут, політолог  
 

peredplata