Сполучені Штати дали дозвіл Німеччині на добудову газопроводу з Росії “Північний потік – 2”. Для України це дуже сумна новина. Адже дотепер Європа отримувала російський газ в основному через газотранспортну систему України, збудовану ще в часи СССР. Це приносило відчутний дохід українському бюджету. Ще важливішим для нас є те, що Путін боявся розширювати бойові дії проти нашої держави, щоб не пошкодити цей газогін і не залишити Європу без газу. Але коли основні обсяги російського газу підуть в обхід України, йому вже ніщо не заважатиме нанести нам той удар, до якого росіяни готуються давно. Київські ж правителі, здається, не готові виявилися ні до неприємної новини з боку Вашингтону і Берліну, ні до російської загрози широкомасштабних бойових дій.
Чому США і ФРН, розуміючи таку небезпеку, пішли назустріч Москві? А тому, що для кожної держави власні інтереси є вищими за будь-які інші. Німеччина відмовляється від використання вугілля і поступово зачиняє вугільні шахти. Але загалом перейти на екологічно чисті джерела енергії вона ще не може, потрібний час і нові – дешевші – технології. Відтак вугілля замінюють природним газом, менш шкідливим для довкілля, ніж інші види викопного палива. Російський же газ їх цілком влаштовує своєю ціною і не потребує будівництва нових морських портів, через які можна отримувати зріджений газ з арабських держав або США.
Американці, у свою чергу, розраховували продавати надлишки свого газу в Європу. Газовидобувні компанії США зі своїх прибутків виділяли значні суми на підтримку республіканської партії, коли президентом був республіканець Трамп. А він всіляко опирався будівництву “Північного потоку – 2”, щоб витіснити з німецького ринку російський газ для заміни його американським. Але Трамп програв президентські вибори 2020 року, і президентом США став демократ Байден. Він же не зацікавлений у збагаченні “спонсорів” своїх політичних конкурентів, тому й не продовжив політику свого попередника. До того ж, Трамп помітно зіпсував відносини з Німеччиною, і Байден відмовою від санкцій проти побудови “Північного потоку – 2” намагається ці відносини покращити – вони для американців дуже важливі.
Таким чином, інтереси США і ФРН у цьому болючому питанні тимчасово співпали. А про людське око наші неофіційні союзники (договорів про союз з ними ми не маємо) заявили, що вони звернулися до Росії, аби та продовжила транзит свого газу українською територією. І та пообіцяла врахувати такі побажання. Але чого варті російські обіцянки, у світі вже добре знають. Міністр закордонних справ Польщі відразу заявив, що добудова “Північного потоку – 2” загрожує європейцям російською агресією.
Путін майже не приховує, що готується до війни за розширення території Росії. Його недавня стаття на історичну тематику розцінена у світі як територіальні претензії до постсовєтських країн. Казахстан відразу відреагував на неї заявою про те, що готується до війни для захисту недоторканості своїх кордонів, поставлених під сумнів Москвою. Росіяни на високому рівні заявляли, що колись “подарували” казахам багато своїх земель, і хочуть “повернути їх”.
Казахи готуються до справжньої війни з Росією, а українці? А президент України Зеленський сказав, що для нього війна в його голові завершена, і оголосив перемир’я. Нашим бійцям спочатку навіть заборонили відповідати на обстріли противника і почали в односторонньому порядку відводити їх від лінії фронту. Натомість нашу лінію оборони противник тут же зайняв і почав її розширювати і удосконалювати. За наказом із Києва на фронті припинили діяльність наших снайперів, проте ворожі лише активізувалися, і втрати українських військових під час фейкового “перемир”я” продовжувалися. Зеленський вважав, що треба “припинити стріляти” і війна припиниться сама собою. Якби не так! Війну починала Росія і головна її мета – загарбання України.
Українців Путін взагалі не вважає окремим народом, а лише частиною “росіян”. Восьмий рік він веде проти нас “гібридну” війну і чимало фактів вказує на те, що її масштаби зростатимуть. День і ніч над українськими позиціями висять російські безпілотники, які координують вогонь по підрозділах ЗСУ. А Київ не дає наказу задіяти ракети протиповітряної оборони, щоб збивати їх. Днями російська артилерія вдарила по українському командному пункту, розташованому майже в 20 кілометрах від лінії фронту. Поранення отримали наші солдати, ворожими снарядами ушкоджено нашу техніку. А українська влада ніяк не відреагувала на цей прямий акт агресії! Мало того. На фронті відчувається брак боєприпасів, особливо мін до 120-мм мінометів – влада “забула” їх замовити виробникам.
Складається враження, що в Україні вже не залишилося центральної влади. Ганебні провали в міжнародній політиці, жертви на фронті, а президент і уряд мовчать, ніби все так і має бути. Простолюд відволікають від цих проблем тим, що олігархічні телеканали продовжують крутити серіал “Свати” російською мовою, у той час, коли прийнято закон, за яким з 16 липня всі телесеріали мусять дублюватися українською. Втім, на “Сватах” заробляє особисто Зеленський, і робиться цей продукт насамперед для російського глядача. Все у ньому побудовано на протиставленні розумних і грамотних росіян тупим і примітивним хохлам. Якщо діалоги перекласти українською, то буде втрачено недолугий “кварталівський” гумор, побудований на знущанні над всім українським.
За два роки “зеленої” влади ми відкотилися далеко назад, втрачаючи надбання двох революцій і патріотичного спалаху, пробудженого ними. Нинішня влада, на відміну від попередньої, не висунула короткого і зрозумілого гасла, в якому би пояснила суспільству свої пріоритети. Замість неї це зробили її конкуренти. Вони вважають, що ідеал “зелені” можна виразити трьома російськими словами: “Ржать, жрать, с(п)ать”. Куди заведуть країну таки правителі, можна лише здогадуватися. І розуміння цього приходить навіть до багатьох з тих, хто у 2019 році повірив у телевізійний образ “народного президента Голобородька” і проголосував за цю телевізійну картинку. А що буде, коли холодильник отримає остаточну перемогу над телевізором, побачимо вже восени – після отримання нових платіжок за опалення. Виглядає на те, шо народна оцінка непрофесіоналізму “зелених” не забариться.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
