Чи знаєте ви, що старовинні назви районів Києва мають значення…
• Оболонь — коріння слова «оболонь», очевидно, йде в ті часи, коли люди континенту говорили на одній прамові. Оболонь — італійська Болонья має походження від одного слова, яке означає, що “на літо луки розливаються з безліччю озер”.
• Поділ — стародавні слов’яни називали місцевість під горою, або “по низу”, “по долу”.
• Печерськ — має відношення до печер.
• Желяни — на місці сучасних Жулян знаходилося святилище слов’янської богині смутку – Желі та стали звичним нам Жулянами тільки на початку XX ст. з вини службовця імперської канцелярії, що переплутав букву,
• Видубичі — саме в цьому місці виплив на берег («Видибай боже») дерев’яний ідол Перуна, який скинув в річку 988 року князь Володимир при Хрещені Русі.
А ось в районі Кирилівської гори мешкав не Бог та не ідол, а справжній дракон. За переказами, легендарного Горинича убив київський богатир Кирило Кожум’яка, а на місці побудували церкву
• Деміївка з’явилася в XIX ст. і пов’язана з купцем Демієм.
• Борщагівка — названа від річки Борщівка, на берегах якої ріс борщець, або щавель, звідки і походить назва борщу (борщець — інгредієнт).
• Сирець — походить від виробництва необпаленої цегли, — сирцю.
• Шулявка – йде корінням в Київську Русь. Тільки тоді ця місцевість іменувалася трохи по-іншому – Шелвів борок (так називали невисокий лісок із галявинами) та пізніше складне на вимову слово перетворили в Шулявку.
• Конча-Заспа — у цьому місці козаки напали на сонне польське військо, і польські вартові, щоб розбудити сплячих шляхтичів, голосно кричали «Кінчай засипати!».
• Куренівка – в козацькі часи стояли курені.
• Теремки – за часів Київської Русі знаходилися тереми знаті.
• Вітряні Гори – пагорби неподалік виноградників, де зазвичай дме сильний вітер.
• Осокорки – від дерева осокір, яке і зараз часто зустрічається в цьому районі.
• Виноградар – місце, де вирощували виноград.
• Липки — від липової алеї на Печерську, що якось належала Лаврі.
• Галагани – від прізвища господарів, поміщиків Галаганів.
• Позняки – від прізвища Позняка, місцевого поміщика.
• Дарниця — За версією дослідника А. Железного, назва поселення походить від назви р. Дарниця. В деяких тюркських мовах поняття «річка» виражено словом «даріа» (Аму-Дар’я — Мати річка). Вперше Дарниця згадується в 1509 році у стародавніх слов’янських рукописах зі згадки про те, що великий литовський князь подарував Микільсько-Пустиному монастирю ділянку берега на річці Дарниця.
• Чоколівка — від прізвища власника друкарні Чоколова, який дав 9 тисяч рублів на придбання землі.
• Караваєві Дачі — відповідь у назві, — тут були дачі відомого хірурга В.А. Караваєва.
• Кучмин Яр – від прізвища першопоселенця Григорія Кучми.
• Вигурівщина — по імені колишнього власника – дворянина Станіслава Вигури (землі під Києвом йому подарував польський король Сигізмунд).
• Троєщина — поруч якось знаходилися володіння Троїцького монастиря, на яких кілька сот років тому оселилися жителі Чернігівської губернії.
• Либідьська — від назви річки Либідь
• Почайна — від назви річки Почайна
• Хрещатик — від назви річки Хрещатик
• Лук’янівка — на ім’я Лук’яна, який тримав землю
• Татарка — від нижньогородських татар, які оселилися поблизу нинішньої Татарської вулиці (названа в 60-ті роки XIX століття), а невдовзі влаштувалися на Подолі біля Житнього ринку.
• Протасів Яр — відомий під сучасною назвою від початку XIX століття, коли його землями володів місцевий селянин Протас.
• Голосіїво — назва пов’язана зі словом голосити. За легендою, після чергового нападу татар на Київ, саме тут місцевості жителі міста голосили — оплакували загиблих і захоплених в полон.
• Берестейка — від україномовного застарілого топоніма Берестя
• Дорогожичі — походить від “Дороги жити”, бо було місцем помешкання вельмож.
• Нивки — назва пов’язана з річкою Нивкою, що протікала на Борщагівці
• Святошин — назва має витоки із часів Київської Русі і пов’язується з ім’ям Чернігівського князя Святослава Давидовича, бо ці землі були його вотчиною і дісталися йому у спадок. На схилі літ він перейшов у чернецтво і в народі він звався Святоша. Про це ж загадка у Літописі Руському.
• Біличі — утворилися від особливостей рельєфу і угідь. Місцевість мала багато білої крейди, білих грибів та білок у лісах. В документах урочище Біличі вперше згадано в 1161 році.
• Берковець — ‘бірка’ — вівця, бо тут була наявність монастирського пасовиська. Вперше згадується 1240 року як поселення Берков, що належало Києво-Печерському монастирю.
• Биківня — місцеві жителі замість коней впрягали биків, що для цього там утримувались, у вози, які через болота перетягували купецький товар.
• Княжичі — згідно з легендою, ще в княжі часи, тут мав свій палац Соловей Розбійник. Літописні ж згадки про Бронь-Княжу відносяться до 1125—1147 рр. Польська королівська грамота згадує про Княжичі як поселення монахів у 1489 році.
• Пуща-Водиця — назву місцевість отримала від слова «пуща», тобто густий, непрохідний ліс, і невеличкої річки Водиці, якої вже не існує.
• Солом’янка — він солом’яних хат, де мешкали залежні селяни, «закріплені» за духівництвом Києво-Печерської Лаври, та відставні солдати.
• Бортничі — рід занять перших поселенців, які в давні часи займалися бортництвом — збиранням у лісі меду диких бджіл з бортей.
• Китаїв — від давньослов’янського слова «кита» — «зв’язаний в пучок» сніп.
• Корчувате — походить від давнього слова «корч» (кущ, пень).
• Березняки — “Березняк» походить від березового гаю, що існував у цій місцевості.
• Воскресінка — від назви церкви “Воскресіння Христового”, що на Подолі, якій належали ці землі.
• Труханів — дочка половецького хана Тугоркана (Тугорхана), вона ж дружина князя Святополка Ізяславовича мала свою літню резиденції на сучасному Трухановому острові.
• Райдужний — згідно уявлення стародавніх, тут знаходився «райський міст-дуга» між «дольнім» і «горнім» світами – тобто особливе святе місце
peredplata
