\”Торішній сніг\” про Чернівці

"Торішній сніг" про ЧернівціУ Чернівцях представили унікальне видання, яке, поза сумнівом, стане бестселером. Адже йдеться про спогади відомого німецькомовного письменника з Чернівців Ґреґора фон Реццорі. Місце дії – Чернівці 20-30-х років минулого століття. Український переклад книги Ґреґора фон Реццорі «Торішній сніг» зробив Петро Рихло, а видало видавництво «Книги – ХХІ».

Це ті Чернівці, про які в \”Першому житті\” також писав Петер Демант (Вернон Кресс). Міф про те місто, якого насправді ніколи не існувало, продовжує жити і в наш час. І книга Ґреґора фон Реццорі «Торішній сніг» одна з найважливіших з-поміж тих, які його плекають.

Ще в дитинстві, проживаючи деякий час у Вижниці, Петер Демант познайомився зі старшим від нього на чотири роки хлопцем Бубі. Після повернення до Чернівців вони деякий час навіть будуть сусідами. «Одного прекрасного вечора до нашого дому увірвався друг нашої родини і особливо батька, який через ревнощі й злість, здавалося, втратив розум. Виявилося, що він йшов до коханки, але крізь вікно побачив як та пристрасно мирилася з власним чоловіком. Це був Настасі – кумир гімназисток 20-х років, – розповів Демант у «Мимоходом». – У «Театральній енциклопедії» Настасі значиться творцем румунського лялькового театру, який він заснував саме у Чернівцях. Зовнішності його не пам’ятаю, але, напевно, мав бути гарним й привабливим, якщо за ним упадали не тільки дівчата. Він був коханцем фрау Реццорі – матері відомого письменника… Ставши свідком такої, як він висловився, безсоромності, Настасі кинувся додому, схопив пістолет, щоб помститися за свою ганьбу. Батьки заледве заспокоїли розлюченого Дон Жуана, попередньо відібравши у нього пістолет, й відправили гарячого румуна додому».

Саме з цього пістолета батько Деманта згодом застрелив бандита в горах, який необдумано на нього напав.

Про те, що вже не просто Бубі, а Ґреґор фон Реццорі став відомим письменником Демант довідається через багато років після цього випадку. «Точну картину чернівецьких звичаїв, суспільної атмосфери, що панувала у місті між двома війнами – якраз того періоду, коли я ріс, словом, від Франца-Йосифа до Гітлера – створив дуже гарний письменник», – напише він у вступі до первісного варіанту власних спогадів про Чернівці, маючи на увазі саме Реццорі. Творчістю земляка Демант захоплювався, адже той «краще за всіх описав епоху, яку я вважаю своєю». Тож любив усі його книги і навіть вважав подібними до своїх.

«Велика радість: з Берліна прислали «Магрібінські історії» Реццорі. Це книга, яку я стільки років шукав, – записує Демант в щоденнику 1966 року. – Словом, я реготав від задоволення… можна було б думати про плагіат, так багато в ній того ж, про що я написав у своїх мемуарах, але ж зміст книги був мені невідомий…»

Фото Максима КОЗМЕНКА

Джерело

peredplata