Рано-вранці 12 вересня 1968 року в Чернівцях в різних частинах міста було виявлено загалом 6 чи навіть 7 листівок «враждебно-ревизионистского содержания», присвячених подіям в Чехословаччині. Подія одразу стала предметом розслідування управління КГБ при Раді Міністрів УРСР по Чернівецькій області, які кинулися на пошуки зловмисника
дослідник діяльності опору ОУН-УПА на території Буковини
Рано-вранці 12 вересня 1968 року в Чернівцях в різних частинах міста було виявлено загалом 6 чи навіть 7 листівок “враждебно-ревизионистского содержания”, присвячених подіям в Чехословаччині. Подія одразу стала предметом розслідування управління КГБ при Раді Міністрів УРСР по Чернівецькій області, які кинулися на пошуки зловмисника.
Ймовірно, перша листівка була виявлена в під’їзді будинку №10 по вул.Українська, на сходинковому майданчику 1-го поверху на стіні зліва від парадного входу на дошці оголошень. Листівка, як і всі інші, була написана від руки на білому папері розміру А4, написана плакатними перами креслярським шрифтом чорним кольором, прикріплена канцелярськими кнопками.
Листівку виявив Кеннер Георгій Абрамович, який проживав у вказаному домі в квартирі № 9, член КПРС. Він зазначив: “12 вересня в 8.30 ранку я пішов на роботу. Спустившись вниз на перший поверх я побачив на дошці оголошень якийсь білий папір на якому написано щось чорними буквами. Дошка знаходиться поряд з квартирою, де проживає уповноважена домкома. Одягнувши окуляри я помітив, що це білий лист паперу, прикріплений до дошки чотирма кнопками. На ньому антирадянський надпис чорнилами від руки написаними друкованими літерами.
Я тут-же подзвонив до уповноваженої домкому, яка проживає поряд із дошкою і запитав, чи бачила вона оголошення і чи не бачила вона, хто його повісив. Вона сказала, що не бачила оголошення і не бачила, хто його повісив. Я сказав, що треба здати його органам влади, вона сказала, що спішить на роботу, а її чоловік, він вдома, він інвалід і пенсіонер, він зніме цей папір”.
Слідчі КГБ провели детальний огляд місця події, зафіксували усі місця, з яких було видно дошку оголошень і хто міг би бачити, хто власне розмістив листівку. Зробили також кілька фото з місця події.
Взяли всі необхідні зразки. Додатково зазначено, що собака “Мухтар” слід не взяв.
Опитали усіх мешканців будинку, хто міг хоча б щось бачити. Зокрема, Поляков Олександр Васильович, 1945 р.н., росянин, який працював друкарем, проживав в квартирі №4, член ВЛКСМ, напередодні повернувся з гуляння хвилин 15-20 на першу ночі, але не звернув увагу на дошку і не знає чи вже висіла листівка чи ще ні.
Його мама, Полянська Марія Сергіївна, 1920 р.н, росіянка із Рязанської області, працювала швеєю на фабриці “Трембіта”. Напередодні теж повернулася додому близько 24 години ночі, йшла з другої зміни. На дошку оголошень не звернула увагу, і не знала, була там листівка чи ще ні. Біля під’їзду нікого не зустрічала.
Напередодні в середу о 22.30 додому повернувся Бурштейн Ізраїль Йосипович, уродженець міста Сарни Рівненської області, який працював зав.виробництвом на Чернівецькому хлібозаводі та проживав у квартирі №11. Листівки на дошці оголошень ще не було. А в четвер о 08.10 він йшов на роботу і вона вже висіла. Прочитав, переконався в її антирадянському змісті, не став торкатись і пішов на роботу, і вже на роботі з прохідної подзвонив в міліцію.
Нічого не бачила і прибиральниця, яка того дня під’їзд не прибирала, а прибиравши на вулиці нікого підозрілого не бачила.
Згодом до міліції звернувся громадянин Капустяк Михайло Іванович, який повідомив, що ним 12 вересня 1968 року було виявлено на воротах під’їзду дому №3 по вулиці Українській листівки ворожо-ревізіоністського змісту, яка потім була знята і передана в УКГБ по Чернівецькій області.
Листівка була розміщена на внутрішній стороні воріт, прикріплена канцелярськими кнопками.
Тут же на землі виявлено недопалок папіроси “Біломорканал” і поряд канцелярська кнопка, яку загубили місцеві мешканці, коли зняли листівку. Жодних інших слідів не виявлено.
В цьому будинку саме проживали вчителі зі шкіл різних населених пунктів області, яких зібрали на кількаденні курси для занять з цивільної оборони.
Сам Михайло Капустяк проживав в селі Берново Кельменецького району Чернівецької області та працював вчителем в місцевій школі. Останній засвідчив:
“Із 9 вересня проживав в Чернівцях і проходив заняття на курсах цивільної оборони. В ніч з 11 на 12 вересня 1968 року я ночував в гуртожитку дитячої туристичної бази по вул.Українській,3. 12 вересня приблизно о 8.00 годині ранку я разом з товаришем по курсам Апостолюк Степаном вийшли з гуртожитку з метою піти в баню.
Коли ми зайшли в під’їзд дому №3 по вулиці Українській то на внутрішній стороні дверей (воріт) цього під’їзду помітили лист паперу, приколотий чотирма канцелярськими кнопками до воріт. Ми підійшли до листівки і стали читати. До нас підійшов товариш по курсам Кирилюк і також став читати цю листівку.
Прочитавши листівку я зрозумів, що вона була по змісту антирадянська, у зв’язку з тим, щоб її не читали інші, я її зняв для передачі слідчим органам. Крім мене листівку читали Апостолюк, а також Кирилюк та Швець, які підійшли пізніше. Я з Апостолюком пішли в баню, а після бані на заняття. На заняттях я пробув одну годину, а потім вирішив йти і здати цю листівку в органи”.
Допитали також Степана Апостолюка, вчителя в селі Шепіт Путильського району, Петра Кирилюка (вчитель в Сокирянській середній школі) та Бориса Швеця (вчитель фізкультури в Сокирянській школі №2), проте останні нічого суттєвого до його розповіді додати не могли.
Борис Швець лише зауважив, що йому вдалося визначити, що листівка була написана “креслярським шрифтом пером типу “Редис”. Це я визначив по тому, що будучи в Радянській Армії і працюючи я сам оформляв стенди пером вказаного типу”.
Прибиральниця Захарюк Марія Георгіївна, уродженка села Глинниця, двірник домоуправління №1, о 7 годині ранку прибирала під’їзд та бачила білий прикріплений папір, але оскільки читати вона не вміла, то й не підходила і згодом за роботою і забула про нього. Хто і коли його повісив вона не знала, а на вулиці нікого підозрілого не було.
Третю листівку виявив громадянин Шабохін Євген Іванович в під’їзді дому №26 по вулиці Леніна (нині Головна), на тильній стіні з правого боку під’їзду №1, прикріплена канцелярськими кнопками до штукатуреної стіни. Це був відомчий будинок, де проживали працівники Чернівецького машинобудівного заводу.
Ніяких слідів не знайдено, відтак з місця події нічого не вилучене, лише складена схема місця події.
Шабохін Євген Іванович, росіянин, уродженець Калінінської області який працював на Чернівецькому машинобудівному заводі інженером-технологом повідомив, що о 6.20 годині ранку виходячи з підїзду свого дому “я помітив, що на стіні біля дверей, які ведуть у двір дому, прикріплене якесь оголошення.
Я прочитав його і переконався, що текст оголошення явно антирадянського змісту. Я зняв вказану листівку, поклав до кишені та пішов на роботу, де зайнявся підготовкою до проведення партійних зборів та про листівку зовсім забув. Після зборів я згадав про листівку і показав її секретарю парткома т.Бесерінському і його заступнику Єреміну, які торкались руками останньої.
Бесерінський порадив мені негайно віднести листівку в УКГБ. Я зайшов в цех, поїв і пішов до начальника цеху Клето, якому також показав листівку та після цього пішов в УКГБ. Крім вказаних, листівку більше ніхто не бачив і про неї нікому не розповідав”.
Ще одну листівку було виявлено в коридорі заочного відділу шостого навчального корпусу Чернівецького державного університету на дошці оголошень, також прикріплена канцелярськими кнопками. При цьому встановлено, що хоча вхід до корпусу завжди відкритий, проте зачиняються центральні ворота університету із 24.00 годин до 5-6-ї години ранку.
Листівку виявив Вайсман Меер Йосипович, уродженець Одеської області, який працював методистом на загальнонауковому факультеті Чернівецького державного університету. Він прийшов на роботу о 078.40 год., проте листівки не помітив. Попрацювавши, о 08.05 годині вийшов в столову поснідати і помітив на дошці оголошень листівку.
Прочитавши перші рядки тут же зателефонував секретарю парткому університету Ліщенко. Той сказав зняти листівку і зберегти до його приходу, і він так і вчинив. Через 10-15 хвилин прийшов Ліщенко і забрав у нього листівку та о 9.00 годині про цей випадок він доповів декану факультету Загайному Н.В.
Дошка оголошень розміщувалась зліва при вході, і коли людина заходила одразу повертала направо, і дошка залишалася у неї за спиною, відтак мало хто звертав на неї увагу. Водночас при виході із корпусу йдеш прямо на неї та мимоволі звертаєш на неї увагу.
Цікаво, що в роки мого навчання в університеті дошка була на тому ж місці. Думаю, там вона і зараз.
Цікаво, що до Меера Вайсмана на 10 хвилин заходила ого сестра Сара, яка хотіла розповісти йому про листи від родичів, а також обговорити працевлаштування племінника. Сама працювала в бібліотеці університету. І як відзначено в документах, писала друкованими літерами.
Проте на допиті остання повідомила, що листівки не бачила, проте дуже поспішала щоб встигнути на роботу, та ще й не снідала, відтак не звернула увагу на дошку оголошень. На вулиці ж та в коридорі нікого підозрілого не бачила, але коли виходила з будівлі факультету назустріч їй йшла група дівчат-студенток 4-5 чоловік, прізвища яких вона не знає.
Ця листівка була велика за розміром, у півтора стандартних листа.
Прибиральниця прийшла на роботу о 06.15 год., проте біля корпусу і в приміщенні нікого підозрілого не бачила, на дошку оголошень уваги не звертала.
Коли вона вже завершувала прибирання, на початку 9-ї години, та замітала майданчик перед входом до корпусу, біля неї пройшла якось дівчина чи жінка, в лице її не бачила, хто вона така невідомо, яка пройшла в скверик розташований у дворі 6-го корпусу де сіла на лавочку. Коли йшла до дому вже не подивилася, чи сиділа вона там ще чи вже пішла.
Згодом з повідомленням про виявлену листівку в під’їзді дому №35 по вулиці Шевченка звернувся мешканець будинку Носенко Іван Семенович, сам уродженець Полтавської області. Останній одночасно був і старшим оперуповноваженим Першотравневого райвідділу міліції, майор.
О 14.30 годині він виходив з дому на роботу після обіду і побачив при вході в під’їзд на підлозі лист паперу з друкованими літерами. Листівка була прикріплена на лівій половині вхідних дверей, де часто вішають різні оголошення мешканці будинку чи домоуправління. На дверях залишились кнопки із кутками обірваного листа паперу. При цьому останній зазначив, що о 13.00, коли він прийшов на обід, листівки там не було.
Водночас інша мешканка будинку засвідчила, що бачила якийсь папір повністю списаний великими буквами ще ввечері 11 вересня, о 21.15 годині. Проте вона не звернула увагу, оскільки там часто висять різноманітні оголошення.
Опитавши місцевих дітей шкільного та дошкільного віку вдалося встановити того, хто зірвав листівку – учень 4 гласу Штейнбук Еміль Юхимович, який побачив лист паперу та не читаючи зірвав його з метою використання у грі (частини листівки були знайдені в щілинах в сусідньому паркані). Листівка була по діагоналі прикріплена до дверей прозорою клейкою стрічкою з кнопками на кінцях. Стрічка також була знайдена у дворі дому біля ящика зі сміттям і вилучена.
Частину листівки кинули в під’їзді а частину взяли гратися. Поки гралися іншу частину порвали ще на декілька частин і покидали у дворі.
Одна з мешканок будинку, з вікна якої гарно проглядався коридор під’їзду повідомила, що 12 вересня приблизно об 11-на початку 12-ї години дня в під’їзд зайшов чоловік, пройшовся у двір, пробув у дворі півтори-дві хвилини і пішов. Чоловік був у віці 28-30 років, високого зросту, волосся русяве, без головного убору, одягнений в костюм “не першої свіжості”.
Остання виявлена листівка була знайдена 12 вересня в коридорі під’їзду будинку №10 по вулиці Міцкевича, в 4,5 метрах від входу, прикріплена безпосередньо на штукатурці. Листівку о 07.20 год. ранку виявив Мучнік Давид Ізраїлевич, уродженець Молдавської РСР, працював майстром на заводі “Легмаш”, та відніс в УКГБ.
Була ще і сьома листівка, яку виявила громадянка Ротанова Людмила Олексіївна, уродженка міста Луганськ, о 07.15 годині ранку на сходовій клітинці між 1 та 2 поверхами, справа на стіні дому №4 по вулиці Гете. Вона її зірвала і там же викинула. Про зміст її сказано лише, що “в ній засуджувались дії Радянського Уряду в зв’язку з введенням радянських військ у Чехословаччину”.
“Я двічі прочитала дану листівку, оскільки після першого прочитання не зрозуміла її смислу. Дослівно текст написаного не пам’ятаю, але там йшла мова про те, що наші війська знаходяться в Чехословаччині і що ці дії можуть порушити мир. В кінці був заклик, щоб народ контролював дії нашої партії і уряду”, – повідомила Людмила Ротанова.
Зрозумівши, що текст листівки антирадянський, вона її зірвала, при цьому листівка розірвалася пополам, і кинула тут же на сходах, нікому не повідомивши. О 17.00 годині вона поверталася до дому, але листівка вже зникла. Ввечері про цю листівку вона поділилася з сусідами, які їй дорікали, що вона поступила неправильно, що не повідомила про це “в органи”.
Як помітно, із показів свідків встановити хто міг би бути причетним до їх поширення було неможливо – ніхто нікого не бачив, хоча було поширено щонайменше 7 листівок. Єдине що вдалося отримати дактилоскопічній експертизі – окремі сліди пальців рук та слід долоні на листівках, які загалом були придатні для встановлена по ним особи.
Призначена комплексна технічна, хіміко-фізична та почеркознавча експертиза показала, що папір на якому виготовлені усі листівки, однаковий, “ймовірно, виготовлений за кордоном”, по формату є похідним від формату 841х1189 мм, прийнятого в Німеччині, Чехословаччині, Польщі, Голландії, Швеції та Фінляндії. Чорнила – однакові по своїй груповій приналежності і є чорнилами для авторучок вітчизняного виробництва.
Усі виготовлені однаковим почерком – якихось відмінностей в почерках листівок не виявлено, всі тексти виконані однією особою. Особою, яка знає і користується в роботі креслярським шрифтом.
В процесі слідства папір, схожий на той, на якому виготовлялись листівки, виявлено у виконкому Ленінської райради та в Чернівецькому залізничному технікумі. Крім того, пізніше в Університеті також виявили папір, зовні схожий на той, на якому були виконані листівки. Цей папір був імпортним і поступив із Львівського підприємства “Лесбумснабсбыт”.
Додаткова експертиза показала: папір листівок, а також папір із райвиконкому, залізничного технікуму та університету є ідентичним, і є “папером одностороннім етикеточим”, призначеним для друку етикеток, виготовлений на підприємстві “Кюммене” в Фінляндії.
Провели експертизу і клейкої стрічки, і недопалку “Біломорканалу”…
Оскільки і результати експертизи були надто загальними, та на їх основі не вдалося вийти на жодного можливого виконавця листівок, 26 грудня 1968 року розслідування справи призупинене. Особу зловмисника так і не встановлено, хоча всі необхідні і можливі слідчі дії по справі виконані.
Проте незабаром, 15 січня 1969 року розслідування справи було відновлене, оскільки з МВС надійшла фотокопія листа однієї громадянки, яка мешкала у Москві, до Павла Ардюкова, який міг мати значення по даній справі.
Ардюков Павло Олександрович, 1950 року народження, проживав в Ялті, у 1968 році вступив до філологічного факультету Чернівецького державного університету у листах до своїх знайомих висловлював судження “ворожо-ревізіоністського характеру”, виявляючи невдоволення політикою КПРС і радянського уряду, особливо стосовно подій у Чехословаччині.
Дізнавшись про таку його позицію через перегляд кореспонденції, КДБ вже слідкувало за обома, і коли його знайома із Москви приїхала до Чернівців, була затримана КГБ. Її змусили віддати усю переписку із Павлом Ардюковим (близько 50 листів, які пізніше їй повернули). На допиті вона підтвердила його настрої на підтримку Чехословаччини, заявила, що він останнім часом був дуже чимсь стурбований і говорив їй, що зробив “одну глупость”, за яку дуже переживає.
Попри все, причетність Павла Ардюкова до поширення зазначених листівок не було доведено, внаслідок чого 15 квітня 1969 року справу знову було призупинено, з дорученням оперативному складу УКГБ продовжувати розшуки автора і поширювача листівок.
Навіть довелося провести експеримент: службовій собаці “Буян” дали понюхати забір повітря, зроблений 12 вересня 1968 року з виявленої листівки, який зберізався в опечатаній 500-грамовій пляшці, відповідно вона повинна була опізнати рукавиці із запахом Павла Ардюкова то повітря навколо листівки.
Рукавиці Павла стояли серед інших рукавиць, то собака взяла спочатку рукавиці крайні з одного боку, а згодом з іншого. Рукавиці Павла увагу собаки не привернули. Згодом експеримент було повторено, проте собака знову не звернула увагу на речі Ардюкова.
13 серпня 1970 року справу знову відновлюють, оскільки “виникла необхідність в проведенні низки слідчих дій. Усі матеріали стосовно Павла Ардюкова знову долучені до справи.
В листопаді 1970 року справу знову закривають, оскільки інших фактів поширення листівок не зафіксовано, ситуація в Чехословаччині вже нормалізована, відтак дії автора і поширювача листівок суспільної небезпеки не представляють.
В квітні 1971 року рішення слідства про те, що автор листівок не несе суспільної загрози було скасовано і справу знову поновлено, оскільки стосовно Павла Ардюкова не були виконані всі необхідні слідчі дії (не перевірено відбитки пальців, не проведена експертиза почерку).
Оскільки на той час він вже проживав в Ялті, там у нього відібрали відбитки пальців та долонь та зразки почерку. Експертиза, проаналізувавши їх, не змогла відповісти на питання причетності Павла Ардюкова до поширення листівок. 11 грудня 1972 року справу знову закривають.
12 вересня 1973 року по цій справі витік термін давності і справа була остаточно закрита.
Невідомий автор листівок залишився невловимим. Залишається сподіватись, що сам, чи його нащадки зізнаються у сміливому і відчайдушному поступку.
peredplata
