Про те, що Дід Мороз – зовсім не добрий пенсіонер з подарунками, відомо. В предків сучасних росіян – злий чаклун зимового лісу, вбивав селян холодом. Йому приносили людські жертви, коли особливо лютувала негода. Для цього відводили до лісу незайману дівчину, де прив’язували до дерева. Відтак або замерзала на смерть, або ставала здобиччю для диких звірів. Таким був прообраз Снєгурочкі, яку в радянську добу малювали або малою дівчинкою, внучкою Діда, або молодою особою в російському кокошніку і блакитному тулупі.
Її старий чи то родич, чи опікун був, серед іншого, покликаний виховувати рабів системи з юних літ. Пригадайте популярний радянський фільм-казку “Морозко”: героїню, красуню-сироту, спершу тиранить зла мачуха, потім випробовує низькими темперературами “дєдушка Мороз”. Бідолаха все покірно терпить і не нарікає, за що згодом отримує винагороду. Мораль казки зрозуміла й дошкільнятам – не протестуй, і буде тобі щастя.
Але ближче до “снігової дівчини”. В російському фольклорі Снєгурочка – жертва, але й кат одночасно. В народній казці – ожила лялька, зліплена зі снігу бездітною парою діда і баби. З подругами пішла до лісу за ягодами, ті її вбили через заздрощі, закопали під кущем, а на місці поховання встромили гілку. (Перегукується з осиковим кілком, яким пробивали серце мертвим відьмам). З гілки зробили сопілку, інструмент під час гри на ньому розповідав історію злочину. Сопілка втрапила до рук одній з “подруг” небіжчиці, та розбила її на друзки, з них воскресла Снєгурочка. Після чого убивць відвели до лісу, їх розшматували хижаки.
В пізніших казках, белетризованих Афанасьєвим і Островським, Снєгурочка – жертва пристрасті, або ж першого сексу. Про це, звісно, вголос не говорили, але читалося “між рядками” . Молода дівчина просто згорає, тане, обпалена коханням. Еге ж, “дитячий сюжет”.
Ще одна версія походження “внучки Діда Мороза” теж передбачає аутодафе – символічний похорон Костроми, міфічного жіночого персонажа, символа зими. Наприкінці сезону її або спалювали, або топили.
Нарешті, інша не менш відома “родичка” Снєгурочкі – поганська богиня безпліддя, холоду й смерті Марена. Ввжалося, що живе десь на Півночі, навесні її опудало теж спалювали. Малювали в образі молодої жінки у вбранні холодних відтінків – білому чи блакитному. Прикметно, що в буддійській та кельтській релігіях Мара – так само категорично злобне створіння. Або живиться душами померлих, або забирає їх в потойбіччя.
Якщо, все ж таки, покличете цього року Снєгурочку на дитяче свято – пригадайте її геть недитячу історію.
Людмила Пустельник
Фото: https://club.foto.ru/
peredplata
