“На цій світлині українка – жителька села Вишня Рівня (рум. Rona de Sus), що на півночі сучасної Румунії у «гуцульській» сорочці. Мараморощина – дуже цікавий край із стародавньою історією, де з прадавніх часів проживає невелика гілка українського народу. Розташований регіон на прикордонні України і Румунії, щоправда українсько-румунська етнографічна границя зазнала за декілька століть досить великих змін.
У попередньому пості я згадував про фотоательє Еміля Кабата, у яке найбільше полюбляли навідуватися як закарпатці різних етнічних груп, так і етнічні українці Румунії. Фотограф, який працював на початку 20-го століття у місті Сигіт, залишив нащадкам велику кількість світлин мешканців Марамороша того часу, в красивих народних костюмах. Що важливо, ці світлини підписані, і чітко вказано те, що на фото – етнічна українка чи українець (чи українська сім’я), і в якому румунському селі чи містечку проживає, без всіляких вигадок та перекручувань.
За даними перепису населення 2002 року, у громаді, в яку входять села Вишня Рівня та Коштіль, проживало 4698 осіб. З них українці – 4062, або 86,5%. Рідною мовою назвали українську 4055 осіб.
Придивіться на низанку – прикрасу з бісеру на шиї дівчини. Здається, на нас з екрану дивиться «Василина Попович» з 20-30-х років ХХ століття (прізвище може мати інший варіант).
Фото є частиною документальної колекції Ніколає Піпаша з Музею Марамуреша (Muzeului Maramureșului). Ця колекція налічує 7000 скляних і целулоїдних кліше з фотомайстерень у Сиготі (Sighetu Marmației)”. Світлину та текст опублікував: Mykhailo Markovych
peredplata
