Покинуте українське місто Червоногород нині майже повністю поховане під нагромадженням зелених масивів. Останні мешканці міста тихо пішли в засвіти в часи наших бабусь — десь у 50-х роках.
Але ще сто років тому тут був палац, сполучений із замком, і вирувало шляхетське життя.
Історія власне замку походить щонайменше з початку XVI століття, а швидше за все — з часів Галицької Русі.
Нема ефективного власника — немає догляду.
Нині від величного Червоногородського замку залишилися півтори вежі, одна з яких руйнувалася практично на моїх очах у 2019 році.
Поруч з замком — готична руїна дивовижного костелу, із підземеллями, заповненими священним попелом століть.
Нам пощастило провести час у цих стінах перед самим ковідом, 2019 року, під час туру по Тернопіллю.
Поруч, у якомусь кілометрі, дзюркочить Джуринський водоспад. Там бувають сотні звичайних українців та українок, яким кортить поплескаиися та які не мають особливої цікавості до небезпечних руїн.
За 300 метрів від замкових веж — дитячо-юнацький табір із деревʼяних будиночків, які виглядають по-бутафорськи, якщо дивитися крізь стрілчасті отвори вікон замкових веж.
Пишуть, що нині територію замку передано в користування Православній Церкві України / Православна Церква України. Якщо Тернопільська Єпархія ПЦУ відновить перлину, честь їй і хвала. Мертве місто чекає на реінкарнацію майже сто років.
peredplata
