Це дуже рідкісний знімок і один з моїх найулюбленіших. Не схожий на світлину “трьох богатирів”, яку зазвичай бачимо, коли йдеться про Тегеранську конференцію, правда?
В Тегерані відбулася змова проти сера Вінстона Черчилля та його стратегії продовження війни. Двоє змовників – Сталін і Рузвельт оформили між собою таємний “договорняк”. Причому він почався задовго до відкриття конференції, ще влітку 1943 року. Дійшло до того, що американська делегація за попередньою домовленістю оселилася в радянському посольстві – кричущий факт порушення всіх принципів дипломатії.
Виправдали це тим, що буцімто німці готували замах на лідерів “Великої Трійки” і оскільки посольство США не було достатньо захищене (што?!) товариш Сталін люб`язно запросив друга Рузвельта до себе: радянське посольство було захищено достатньо. А той з вдячністю запрошення прийняв.
Насправді зроблено це було для того, аби мати можливість увечері, після закінчення офіційних переговорів, у неформальній атмосфері за дружньою вечерею обговорювати подальші спільні кроки проти позиції Черчилля. Аби ви розуміли: однією з тем розмов Сталіна і Рузвельта на тих “вечірках” була руйнація та поділ Британської імперії.
А пізніше було вигадано міф про нібито підготовку німецьким диверсантом Отто Скорцені операції “Довгий стрибок” з метою захоплення або вбивства Рузвельта, Сталіна і Черчилля. Радянський Союз навіть фільм про це зняв – не поскупився на чималенький гонорар самому Алену Делону. Називається те кіно “Тегеран-43” – один з найпопулярніших радянських бойовиків. І масу міфів вигадано було як радянський розвідник Кузнецов в лісах під Рівним дізнався про підготовку Скорцені абсолютно таємної операції.
Тільки от що цікаво: Рузвельт і Черчилль залюбки гуляли по вулицях Тегерану і страшного Скорцені чомусь не боялися. Чому? Та тому, що ніякої операції він не розробляв і не готував – не було для цього можливостей: ще влітку 1943 року радянські і британські спецслужби “зачистили” Іран від німецької агентури і всім трьом лідерам “Великої Трійки” це було добре відомо. Та й не поїхав би Сталін туди, де була хоча б однопроцентна вірогідність замаху. Далі фантастичних розмов в бункері Гітлера про те, як було б гарно щось організувати, справа не пішла.
Зате пішла справа в Рузвельта і Сталіна. Саме в Тегерані вони оформили “договорняк”. Рузвельт “здав” Сталіну половину Європи, Китай і ще дещо в обмін на обіцянку, що СРСР візьме участь у війні з Японією. Також було визначено, що в Європі союзники висаджуватимуться не на Балканах (як планував Черчилль, аби відрізати СРСР від Європи), а на протилежному кінці континенту – аби москві було зручніше “визволяти” Польщу і Чехословаччину; Румунію і Угорщину; Болгарію і Югославію…
От в чому причина збентеження відчаю Черчилля, які виказує ця світлина. Він все знав, все розумів, але вдіяти проти двох змовників нічого не міг. Його “Балканську стратегію” було “злито” й спущено в унітаз. Спущено “вірним союзником” – Рузвельтом.
А заразом від шашнів Сталіна і Рузвельта, які розгорталися протягом весни-літа 1943 року в період підготовки Тегеранської конференції, страшно постраждали українці і поляки. Бо трагедія, що відбулася на Волині в цей час була прямим наслідком геополітичних ігрищ всередині “Великої трійки”.
САМЕ ЧЕРЧИЛЬ СКАЗАВ, ЩО ЧЕРЕЗ ТАКУ АМЕРИКАНСЬКО-РОСІЙСЬКУ ГРУ, ЗАКЛАДАЄТЬСЯ ОСНОВА ДО ТРЕТЬОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ В ЄВРОПІ.
Павло Правий
peredplata
