7 лютого – 140 років від дня народження журналіста, видавця, громадсько-політичного діяча Лева Когута (1878-1947)

Народився в Чернівцях. Тут же отримав початкову освіту в державній цісарсько-королівській гімназії, а потім вищу науку студіював в Чернівецькому університеті на юридичному факультеті. По його закінченні працював адвокатом. Проте, як і більшість на той час небайдужих юристів і свідомих українців, вже замолоду брав найактивнішу участь в громадському житті міста і залишив на цій ниві дуже вагомі здобутки. 
 
Розуміючи яку велику роль для свідомості народу мають книги та періодичні видання, він власним коштом купував і розповсюджував українські книжки на Буковині. У 1901 – 1903 роках як член РУПу (Революційної української партії) редагував її видання, що виходили у Чернівцях – місячники «Гасло» і «Селянин», та окремі брошури «Бібліотека “Гасла”» (1902–06), «Наука і розвага» (1903), «Бібліотека “Селянина”», «Іскра», «Народня бібліотека» (1907–11), «Спілкова бібліотека» (1910– 1911), що виходили в Чернівцях. У 1920 – 1925 роках редагував і видавав часописи «Народ», «Народній голос», «Земля», «Зоря». Впродовж 1926 – 1930 років редагував «Рідний край», а 1932–40 роках – газету «Час». Був редактором і видавцем «Переписки М. Драгоманова з М. Павликом», видавцем «Бібліотеки для молодіжі» за редакцією Василя Сімовича. Автор праць «Буковинське спільництво» (1907), «Україна і московський імперіялізм» (1916) та багатьох публікацій у періодичних виданнях. Друкував також статті на економічні і культурні теми. Впродовж 1922 – 1927 років – співзасновник і діяч Української народної організації Буковини та впродовж 1927—1938 років – віце-президент Української національної партії. Допомагав в організації кооперації в Галичині, у Львівській духовній семінарії читав лекції про кооперативний рух.
 
Був співзасновником і першим директором організації «Селянської каси» з 1903 року, як ревізійного і фінансового осередку української кооперації на Буковині. В 1911 році став організатором і першим директором українського ощадно-кредитного товариства «Карпатія», яке пізніше було переведене до Львова. Під час 1-ї світової війни співпрацював із «Союзом визволення України». В 1917 році – діловод української книгарні при «Українському військовому клюбі» у Чернівцях. Голова українських просвітницьких товариств «Українська школа» і «Видавнича спілка».
 
Чимало років працював над укладанням словника живої української мови. Із встановленням на Буковині радянської влади в 1940 році заарештований. На той час в Чернівцях працювала німецька переселенська комісія, яка домоглась його звільнення. Він емігрував до Австрії, де читав лекції у Слов’янськім інституті при Університеті міста Ґрац.
 
В цьому ж місті і відійшов у вічність 26 жовтня 1947 року.

Новини Партнерів