Історія свята
Цікаво, що Успіння Пресвятої Богородиці — це останнє двонадесяте свято церковного року, тоді як першим святом року, який починається 14 вересня (за старим стилем — 1 вересня) є Різдво Богородиці. Ось і виходить, що літургійний рік створений відповідно до подій життя Божої Матері.
Хоча в Євангеліє і немає відомостей про останні дні земного життя та Успіння Богородиці, але про це відомо з церковних переказів і апокрифічної (від грец. Apokryphos — таємний, прихований) літератури — творів релігійного змісту, що не увійшли до канонічного тексту Біблії. Однак і в них не названі конкретні дати подій.
Спочатку окремі помісні церкви виділяли спеціальні дні для особливого шанування Богородиці. Серед перших з них була Єрусалимська церква, яка ще у IV столітті таким днем вибрала 28 (15) серпня. Цю ж дату для свята на честь Діви Марії за прикладом Єрусалиму обрав і найвідоміший храм Константинополя — Влахернський. Однак згадували християни цього дня зовсім не відхід із земного життя Діви Марії, а подію під назвою «Стояння на третій милі від Віфлеєма», описану у Протоєвангелії Якова — одному з древніх християнських апокрифів.
Тут йдеться про одну із зупинок Богородиці та Йосипа Обручника на шляху з Єрусалиму до Віфлеєму, куди вони вирушили для участі в перепису населення. Тобто про те, що відбувалося практично перед самим народженням Ісуса. Яків розповідає, що після трьох миль шляху Йосип обернувся до Марії, яка їхала на віслюку, та побачив, що обличчя її сумне. Коли він обернувся вдруге, побачив, що печаль на обличчі Марії змінилася радістю. Пречиста Діва так пояснила це: «Перед моїми очима два народи — один плаче й ридає, інший радіє та веселиться».Згодом стало зрозуміло, що ось-ось на світ має з’явитися Немовля. Йосип сховав Марію в печері, а сам став шукати жінку, яка могла б допомогти під час пологів. І тут почалися дива: «Я, Йосип, ішов і не рухався. І подивився на повітря і побачив, що повітря нерухоме, подивився на небесне склепіння та побачив, що воно зупинилося й птахи небесні в польоті зупинилися… І все тої миті зупинилося». А коли Йосип повернувся до печери, побачив біля входу сяючу хмару, а у печері засяяло світло, що засліплювало очі, й світу з’явилося Немовля.
Тобто «Стояння на третій милі від Віфлеєма» — це практично святкування Різдва Христового, правда, з наданням при цьому особливого місця шануванню Діви Марії. Схожі свята відзначали також інші помісні церкви (наприклад, коптська), але робили вони це наприкінці грудня, відразу після Різдва Христового.
Слід враховувати, що дати свят, присвячених подіям, описаним в Євангелії, в більшості є все-таки умовними. Єдиною датою, яку завдяки свідченням апостола Іоана (він вказав, що суд над Христом відбувся напередодні старозавітної Пасхи, яку юдеї завжди святкували в один день) можна встановити доволі точно, є дата розп’яття та Воскресіння Христа. Визначити ж точно, коли, наприклад, народився Христос або коли він хрестився у річці Йордані, на жаль, неможливо.
Як неможливо було відразу визначитися і з датою Успіння Богородиці. Хоча загальноцерковне шанування Діви Марії як Богородиці почалося після III Вселенського собору, який відбувся у 431 році в місті Ефесі (єпископи християнських громад тоді визнали, що Діва Марія стала матір’ю втіленого Бога), до VI-VII століть, коли Успіння Богородиці стало вже одним з найважливіших християнських свят, наприклад, в Римі 18 січня відзначали відхід Божої Матері з життя, а 14 серпня — Взяття Богородиці на небо (щоправда, з VIII століття в календарі римлян було вже тільки одне свято — Успіння, що відзначається 15 серпня). А в Константинополі імператор Маврикій, який у 595 році зробив це свято обов’язковим для всієї Візантійської церкви, просто прив’язав дату святкування Успіння до дати своєї перемоги над персами, здобутої їм якраз 15 серпня.
Звичайно, малоймовірно, що це і є справжня дата закінчення земного життя Богородиці, але Церква вирішила відзначати її Успіння в день, обраний для прославлення Діви Марії першими християнами. Адже зрозуміло, що для вірян головними є не дати, а сам факт народження Дівою Марією Господа Ісуса Христа і все, що пов’язано з порятунком їм роду людського.
Як свідчить церковний переказ, після Вознесіння Ісуса Богородиця жила в будинку його улюбленого учня Іоана Богослова та часто ходила помолитися в місця, пов’язані з життям свого Сина. Під час однієї з таких молитов їй явився архангел Гавриїл — на цей раз зі звісткою, що через три дні її земне життя закінчиться і Господь візьме її до себе. А на знак її перемоги над смертю архангел вручив Богородиці гілку райського фінікового дерева, що залишилася у неї в руках після закінчення видіння.
Перед своїм відходом Діва Марія хотіла попрощатися з усіма апостолами, які до цього часу розійшлися по світу проповідувати християнство. Як писав Іоанн Дамаскін, «тих, які були розсіяні по всій землі… з усіх кінців землі до Єрусалиму доставила хмара, як сіть, яка зганяє і збирає орлів».
З волі Господа апостоли зібралися у ложа Божої Матері, яка чекає на свою смерть. Не зміг прибути тільки апостол Фома. (До речі, саме завдяки збереженим відомостям про апостолів вдалося обчислити можливу дату Успіння Богородиці — вона померла між 62-м і 64-м роками.) Коли Матір Божа попрощалася з учнями свого Сина, приміщення освітилося незвичайним світлом і сам Ісус у супроводі ангелів і пророків зійшов до своєї Матері, щоб забрати її душу до себе. Без жодного тілесного страждання, ніби заснувши, Богородиця залишила цей світ — саме тому смерть Божої Матері називається успінням, тобто засипанням.
Похорон Богородиці
Поховати Богородицю було вирішено у Гефсиманії поряд з могилами її батьків і чоловіка — праведного Йосифа Обручника. Коли апостоли в супроводі величезної кількості народу з найбільшими почестями несли одр Божої Матері через весь Єрусалим до Гефсиманії, процесію намагалися розігнати стражники. І тоді над ходою під звуки небесної музики з’явилося осяяна хмара у вигляді вінця та наче стіною огородила проводжаючих Богородицю від нападників. Юдейський священник Афонія, бажаючи перекинути труну, штовхнув її. І в ту ж мить невидима сила відсікла кисті обох його рук. «Тепер ти бачиш, що Христос істинний Бог», — сказав йому апостол Петро. (Вражений Афонія одразу розкаявся, руки його зцілилися, а незабаром після цих подій він прийняв християнство.)
Поховавши тіло Богородиці у печері в Гефсиманії, апостоли три дні молилися, не відходячи від місця поховання. Там і застав їх апостол Фома. Щоб дати йому можливість попрощатися зі святими останками Приснодіви, апостоли відкрили для нього гробницю, але знайшли в ній тільки похоронні пелени — Пресвята Діва була взята на Небо й душею, й тілом. А ввечері того ж дня, коли учні Христа зібралися на загальну трапезу, вони побачили Богородицю, що йшла повітрям в супроводі безлічі ангелів, і почули її слова: «Радійте! Тепер я завжди з вами».Так християни отримали на небі головну заступницю і молитовницю за весь людський рід.
Згодом на місці поховання Богородиці звели церкву, в якій зберігалися знайдені у гробниці пелени. У V столітті вони були перенесені царицею Пульхерією до Влахернського храму в Константинополь.
Що потрібно робити цього дня
Оскільки Успіння Богородиці — одне з дванадцяти найголовніших (крім Пасхи) свят у церковному календарі, важливо в цей день побувати на богослужінні у храмі, щоб усім разом помолитися, попросивши захисту й допомоги у Божої Матері.
Молитва до Пресвятої Богородиці про допомогу
Взиваємо до милості Твоєї, о Пресвята Матір Божа! Не відвернися від молитов наших, а визволи від бід і нещасть. Єдина Чиста й Блаженна Богородице, спаси нас! Ти, багатостраждальна Матір Божа, що перевищує по вірі і стражданням всіх, хто живе на землі. Почуй і не покинь нас у хвилини важкі, збережи нас під покровом милосердя і співчуття свого. Лише біля тебе ми знаходимо притулок і тепле заступництво в пітьмі пекельній. Тільки ти маєш дозвіл звернутися до Сина Свого і благати Його про спасіння наше і перехід у Царство Небесне, де ми будемо оспівувати і славити Сина Твого, Отця Його і Тебе, володарку світу, на віки віків. Амінь.
Тропар свята
В родинах зберегла Ти дівоцтво, а після успіння не покинула світу, Богородице; перейшла Ти до життя, бувши Матір’ю Життя, і молитвами Твоїми визволяєш від смерти душі наші.
Кондак свята
У молитвах невсипущу Богородицю і в заступництві незмінну надію гроб і смерть не вдержали; бо, як Матір життя, переніс її до життя Той, Хто вселився в утробу вічнодівственну.
Як і в будь-який інший день, християнам у це свято треба виконувати Заповіді Христові, любити Бога та своїх ближніх, намагатися не грішити. У Церкви немає жодних особливих заборон на Успіння. Якщо є потреба, можна виконувати практично будь-яку роботу. Тільки працювати краще після відвідування служби в храмі, щоб життєві турботи не витіснили думки про події, що згадуються у свято.
Заведено до Успіння готувати багате частування. Причому жодних обмежень щодо скоромних продуктів немає, оскільки цього року свято припадає на суботу. Традиційно до цього дня печуть пироги зі свіжозмеленого борошна, щоб пригощати ними рідних і сусідів.
Що не слід робити на Успіння
А ось чого не слід робити на Успіння, так це ігнорувати свято. Адже навіть якщо немає можливості відвідати храм, в крайньому разі можна скористатися онлайн-трансляцією церковної служби або духовною літературою, а також текстами для домашніх молитов.
Хоча в храмі ми не можемо не помолитися про своїх померлих родичів, за церковною традицією кладовище на Успіння відвідувати не заведено, адже присвячене це свято за великим рахунком не смерті, а життю. (Але навіть якщо хтось все ж опиниться у свято на могилі своїх близьких, гріхом це не буде.)
І, звичайно, не можна слідувати всіляким забобонам, пам’ятаючи слова апостола Павла: «Все мені можна, та не все корисно».
Погодні прикмети
Наші пращури помітили, що як на Успіння падає дощ, лити буде ще 40 днів.
Рясна роса цього дня обіцяє 40 днів теплої та сухої погоди.
Сонце й тепло на Першу Пречисту — до огидної погоди у другій половині вересня.
Веселка на небі обіцяє довгу теплу осінь.
Гроза — до холодної осені та суворої зими. На холодну зиму натякає й велика кількість павутини.
Джерело:«ФАКТИ»
peredplata
