Їх організувала команда Літературної премії імені Василя Кожелянка, пише molbuk.ua

Зокрема, у Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського провели зустріч із Володимиром Сердюком – філологом, перекладачем, літератором, режисером, кінознавцем, кіноактором, журналістом, драматургом, автором трьох романів, кіносценаріїв, 16 п’єс, понад сотні оповідань.

Також він стажувався на факультетах журналістики університетів Канади та у всесвітній службі корпорації ВВС у Великобританії. Крім того, працював токарем і навіть мотористом у риболовних траулерах на півночі Тихого океану.

“Після закінчення морської школи я працював на риболовних траулерах мотористом. Крім того, що я романтик, я ще й хитрий. Знав, що ці траулери ходять на Північ. І коли вибирав, яку професію вибирати на траулері, зрозумів, що мотори завжди гарячі і там завжди тепло. А на Заполяр’ї це просто знахідка”, – каже Володимир Сердюк.

Володимир Сердюк народився у Сторожинці на Буковині, зараз мешкає у Києві. Із Василем Кожелянком його поєднує тісна творча співпраця – під псевдонімом “Чернівецькі казкарі” вони удвох створили п’ять п’єс: “Лізикава”, “Казки дідуся Фройда”, “Солдатське щастя”, “Пластиліновий метал”, “Гільйотина”. Володимир Сердюк був видавцем книжки Василя Кожелянка “Білий і рудий”.

“Якось Василь прийшов до мене з проблемою: стверджував, що йому не пишеться поезія, жодного рядка не може написати, – згадує В. Сердюк. – Він дуже переймався цим, бо відчував, що не може без письменництва. Тоді я жартома порадив йому писати п’єси. Йому порада сподобалася. “Це ідея!2 – сказав Василь. І запитав, чи немає у мене якихось недописаних п’єс, щоб їх доробити. Я сказав, що є. Віддав йому. Він писав швидко і багато, по 14 сторінок на день. У мене ж це йшло дуже повільно. Вже скоро Василь мені приніс дописану п’єсу, я перечитав, що відверто не сподобалося, викреслив. Так з’явилася спільна п’єса “Гільйотина”.

Зустріч відбулася у муніципальній бібліотеці імені А. Добрянського.

“Це місце є знаковим, адже тут у 2007-му році теж провели зустріч із Василем Кожелянком. Крім того, це бібліотека Анатолія Добрянського, який був і наставником, і другом, підтримував Василя Кожелянка в нелегкі часи, – зазначила керівниця проєкту Інга Кейван.

Захід відбувся у рамках проєкту Українського культурного фонду “Книжкова столиця України-2022”.
Також ввечері у культурно-мистецькому центрі імені Івана Миколайчука на заході “Кожелянко. Інтерпретації” відвідувачі мали змогу переглянути документальний фільм “Люди світла. Василь Кожелянко”, створений Телерадіокомпанією ТВА 2019 року, поспілкуватися з його авторкою Наталею Абрамовою про роботу над стрічкою, а також послухати спогади Володимира Сердюка про Василя Кожелянка.

Нагадаємо, що Літературна премія імені Василя Кожелянка заснована 2021 року у Чернівцях Інгою Кейван, Світланою Вардеванян, Максимом Дупешком, Мариною Лібановою.

Як відомо, 1 січня Василеві Кожелянку виповнилося би 65 років. З нагоди цієї дати у Чернівцях відбудуться два заходи.

Довідка

Василь Дмитрович Кожелянко (1 січня 1957, село Кам’яна Сторожинецького району Чернівецької області — 22 серпня 2008, там само) — український письменник. Жив і працював у рідному селі.

Вчився на геодезиста у місцевому технікумі, але покинув навчання. У сувенірному цеху колгоспу виготовляв шкатулки і заробляв 200 карбованців на місяць. Працював на заводі електроніки — різав папір, картон. Саме з Володимиром Сердюком написав перший твір – п’єсу “Гільйотина”.

Кожелянко — автор 20 творів. Рукописами, що залишилися, займається його племінниця, філолог Ірина Симанчук.

Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету. Працював журналістом у провідних чернівецьких та львівських виданнях. Кожелянко вважається засновником напряму “альтернативної історії” в українській літературі.

Василь не був релігійною людиною, жартував, що сповідує православний буддизм.

Помер раптово 22 серпня 2008 року від серцевого нападу.

Лауреат літературного конкурсу “Гранослов”. Автор десятка збірок поезій, оповідань, романів та п’єс.

Серед них – “Як учив Кожелянко-цзи” (збірка поезій), “Чужий” (збірка оповідань), “Срібний павук”, “Дефіляда в Москві”, “Діти застою” (романи), “Гільйотина” (п’єси) та багато інших.