Як прийняти спадщину? До кого і коли звертатися, аби не втратити те, на що маємо право? — прохання опублікувати консультацію юриста з такого питання дедалі частіше надходять від наших читачів.
«Проживала з матір’ю на правах співвласниці помешкання. Так трапилося, що недавно вона залишила цей світ. Друзі кажуть, що треба заявити про прийняття спадщини, а мені зараз не до цього – та й хто може ще претендувати на те, що мені й так належить, — пише Олена Станіславівна К. з Чернівців. — Чекаю на пораду від улюбленої газети…»
Отож подаємо консультацію фахівців з цього питання.
Прийняття та оформлення спадщини
Спадщина відкривається в день смерті спадкодавця або визнання його померлим рішенням суду. Одразу після смерті людини медичною установою, зокрема дільничним лікарем видається довідка про смерть, на підставі якої орган РАЦС видає свідоцтво про смерть. Цей документ підтверджує факт смерті. Трапляється інша ситуація, коли смерть сталася за відсутності будь-яких свідків. В такому випадку цей факт підтверджується рішенням суду. Після відкриття спадщини і протягом наступних шести місяців спадкоємець повинен заявити про своє право на спадщину, а нотаріус має визначити кількість спадкоємців. За цей час вирішується питання прийняття спадщини або відмови від нього. Якщо право на спадщину залежить від відмови або відсторонення від спадщини спадкоємця попередньої черги, тоді закон дає додаткові три місяці для вступу в спадщину наступного спадкоємця з дня виникнення у нього такого права.
Чимало людей з причини необізнаності після смерті спадкодавця не здійснює жодних дій. Трапляються випадки, що замість того, щоб у визначений законом термін (6 місяців після смерті спадкодавця) зайнятись оформленням спадщини, спадкоємці навпаки вичікують, помилково вважаючи, що це потрібно робити тільки після того, як 6 місяців спливли. Або ж не діють як належить єдиним спадкоємцям. У результаті пропускають термін прийняття спадщини, після чого процес її оформлення значно ускладнюється: виникає необхідність отримання письмової згоди на це спадкоємців, котрі вступили в спадщину, або ж потрібно звертатися до суду. Аби так не сталося, потрібно знати,
Як заявити про свої права на спадщину
Навіть якщо особа є єдиним спадкоємцем, вона повинна вступити в спадок і заявити про свої права. Такими є вимоги закону. Як саме це слід зробити? Можливі наступні варіанти.
Спадкоємець має подати нотаріусу заяву про вступ у спадок. Загальне для всіх правило – спадкоємець має звернутись до державної нотаріальної контори або до приватного нотаріуса за останнім місцем проживання (прописки) спадкодавця особисто. Нотаріус оформляє заяву про вступ у спадщину на нотаріальному бланку, і спадкоємець має її підписати.
У випадку, коли спадкоємець зареєстрований у тому ж помешканні, де жив спадкодавець, на день смерті котрого ця реєстрація була дійсною, він автоматично вважається таким, що прийняв спадщину. Для підтвердження цього потрібно надати довідку зі ЖРЕПу, будинкової книги та копію паспорта, де вказана реєстрація місця проживання. Заяву про вступ у спадок писати не обов’язково, але бажано.
Стосовно неповнолітніх спадкоємців (дітей спадкодавця, яким не виповнилося 18 років), то, згідно із законом, вони автоматично вважаються такими, що прийняли спадщину і жодних заяв у цьому випадку подавати не потрібно. Для оформлення спадщини дитина, котра досягла чотирнадцятирічного віку, може прийти до нотаріуса і самостійно подати заяву. Від імені малолітнього (до 14 років) заяву подають батьки, опікуни або піклувальники. Після закінчення шестимісячного терміну з дня смерті спадкодавця (якщо вони не стали повнолітніми) спадщину на їхнє ім’я оформляють їхні батьки або законні представники – опікуни або піклувальники.
Недієздатні та обмежено дієздатні спадкоємці також вважаються такими, що прийняли спадщину. Але закон дозволяє подавати заву про оформлення спадку від імені цих спадкоємців їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами та піклувальниками.
Де оформляти спадок
Заявити про свої права спадкоємця і оформити спадщину можна у будь-якого нотаріуса. І у державного, і у приватного, і за останнім місцем проживання (прописки) спадкодавця.
З 1 червня 2009 року доступ до електронного спадкового реєстру отримали не тільки державні, а й приватні нотаріуси України. Тому зараз свідоцтво про право на спадщину може видати і приватний нотаріус. Тільки у випадках оформлення спадщини від спадкодавця, котрий помер до 1 червня 2009 р., необхідно звертатись до державної нотаріальної контори.
Для прийняття спадщини треба надати нотаріусу паспорт, довідку про присво-єння ідентифікаційного номера, свідоцтво про смерть спадкодавця або рішення суду про визнання його померлим, заповіт (якщо є), а також документи, що підтверджують родинні відносини: свідоцтво про народження; свідоцтво про шлюб для вдови /вдівця (для підтвердження факту перебування у подружніх стосунках зі спадкодавцем); свідоцтво про шлюб для інших спадкоємців, які при його реєстрації змінювали прізвище; рішення суду про встановлення факту спорідненості або спільного проживання без шлюбу.
Також необхідно надати документ, що підтверджує місце відкриття спадщини – довідку ЖРЕПу або житлового кооперативу про останнє місце проживання спадкодавця та запис про це у будинковій книзі.
Після отримання зазначених документів нотаріус приймає рішення про відкриття спадщини за місцем знаходження майна. За відсутності перелічених документів нотаріус вимагає рішення суду про встановлення місця відкриття спадщини.
Важливо правильно визначити місце відкриття спадщини, адже за ним нотаріуси застосовують заходи щодо охорони спадкового майна, видають свідоцтва про право на спадщину та здійснюють інші дії.
Підготувала Наталія БРЯНСЬКА
За матеріалами http://www.prostopravo.com.ua
peredplata
