Впродовж майже року мешканці села Погорилівка, що на Заставнівщині, за їхніми словами, не можуть спокійно відвідувати місцеву церкву, бо не вірять настоятелю та стверджують, що отець Ярослав забирає гроші з церковної каси. Не зумівши самотужки розібратися у внутрішніх справах, аби не виносити «сміття з хати», погорилівчани минулого року вже зверталися до Митрополита Чернівецького і Буковинського УПЦ МП Онуфрія, але, як вони стверджують, владика став на бік священика…
– Лише за три місяці з каси викрадено 56 тисяч гривень, – розповідає Микола Новак. – За підсумками ж 2013 року сума ця сягнула 100 тисяч… Каса залишається в руках священика, хоч громада села вже неодноразово приймала рішення про заборону доступу його до каси. Просто ця людина має біля себе тих, хто надто вже береже його інтереси. Громада платила йому 3 тисячі гривень зарплати, а він ще домігся доплати у тисячу гривень – на відрахування до Пенсійного фонду та 500 гривень – на оплату комунальних послуг.
Попри це, у селі стверджують, що священик продовжує забирати на свої потреби з церковної каси всі гроші, хоча сам далеко не бідний. У зверненні люди називають отця Ярослава бізнесменом – мовляв, має 2 ресторани, квартиру в Чернівцях, будує ще одну хату, має також автобуси, котрі обслуговують пасажирські маршрути…
Коли ж минулого літа громада почала піднімати церковні питання та вимагати Статут церкви, священик його не надав. Але наполегливі погорилівчани все ж «дістали» копію цього документа, затвердженого ще в 1991 році! До всього, з селян, котрі «затверджували» тоді церковний Статут на парафіяльних зборах, нині залишився лишень один. Та ще дивуються люди, звідки там взявся й підпис нинішнього священика – його ж тоді у Погорилівці не було… І взагалі, за словами представників громади, у цьому Статуті стільки помилок, що він навіть не може так називатися. Там вказано, що церква не є власністю громади, що і вона, і церковна земля є власністю московського священика. Як таке може бути – всі диву даються. Адже ці питання мали б вирішуватися на зборах, а їх за 22 роки жодного разу не було. Люди пробували скликати парафіяльні збори – селяни зійшлися, однак збори не відбулися, бо не прийшов… настоятель.
Погорилівчани досі сподіваються отримати від отця Ярослава відповідь, куди з їхнього храму поділося багато старовинних образів та мармурова дошка з вигравіруваними іменами загиблих у війні односельців. А також з’ясувати питання, чи має право священик відмовляти у похоронах мешканців села, як це було нещодавно, коли він не погодився відправити в останню дорогу померлого літнього чоловіка, бо покійний, мовляв, не ходив до церкви, не сповідався тощо. Коли ж родичі запросили священика з Чернівців, настоятель заборонив дати з церкви процесію. Це обурило людей, отож вони вирішили раз і назавжди з’ясувати з ним ці питання. Вимагали пояснень, звітів про витрачання коштів. Але отець Роман, за словами вірних, вибрав вигідну позицію – взяв до рук Євангеліє, аби його не чіпали…
…Нам не вдалося отримати від отця Ярослава пояснень, чому протистояння між ним та громадою у Погорилівці триває і чому селяни, котрі звертаються до ЗМІ не хочуть, аби надалі він залишався настоятелем місцевої Свято-Миколаївської церкви. Хоча вдячні йому за візит до редакції. Священик не став коментувати події, оскільки бажав неодмінно ознайомитися з текстом звернення Мовчить наразі й єпархіальне управління УПЦ МП, куди ми звернулися, аби почути точку зору стосовно ситуації в селі Погорилівка тамтешніх служителів.
Селяни ж продовжують стверджувати, що не хочуть більше терпіти таких неподобств та вимагають, аби до їхньої думки дослухалися насамперед за належністю. Вони вимагають відкликати цього священика, а на його місце призначити «іншого, порядного, котрий не буде безконтрольно брати гроші з каси». Та аби було обрано склад парафіяльної ради, котрий матиме у пошанівок в усіх вірних.
Наталія БРЯНСЬКА
Р.S. Преосвященний митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій, котрого нещодавно обрали місцеблюстителем Київської Митропополичої кафедри, 27 лютого не прийняв ініціативну групу з Погорилівки для вирішення їхнього питання, хоча люди й очікували його впродовж декількох годин. Тому селяни налаштовані за будь-яких умов добитися справедливості та запевняють, що знають, куди тепер звертатися, коли їх не чують духпастирі.
peredplata
