В один момент на Буковині відбулося кілька різних подій, які активно взялися висвітлювали засоби масової інформації Росії.
Ці події з непосвяченого погляду нічим не пов’язані між собою, та насправді вони відбувалися синхронно, швидко, гучно і небезпечно. Коли їх почали роздмухувати ЗМІ Росії, мій товариш, виважений у поглядах, думках і висловах, з гіркотою прорік:
— Мені соромно за земляків.
Аби не всі відчували сором і не за всіх, то соромно за тих, хто піддався безглуздим емоціям на дорогах і у сесійних залах Чернівців. Чиясь вміла ворожа рука вела мешканців сіл Сокирянщини, Новоселиччини, Герцаївщини, Глибоччини на дороги. Тим, кому треба, вклали в уста слова, які агресивні люди говорили всім. Не могло бути випадком те, що в один день, в одну годину в різних місцях, на віддалі майже 200 км одне від одного розпочато пікетування доріг місцевого, республіканського та міжнародного значення. Пікети відрізнялися тільки кількістю людей. А вимоги, слова, поведінка у всіх були тотожними.
Від бессарабських степів до карпатських гір в один момент на перекритих дорогах активні люди говорили:
— В Україні призивають 60 тисяч чоловіків до війська. З них 30 тисяч призивають з Чернівецької області.
Хто, коли і як зумів у різних селах видати одну і ту ж провокацію, причому одними і тими ж словами?
Чи можна після цього говорити про стихійні перекриття доріг?
Ні. Хтось чітко зіграв на емоціях людей. Бо перед цим у селах військовозобов’язаним чоловікам роздали мобілізаційні розпорядження. Без жодних роз’яснень. Люди злякалися масової мобілізації. Вони навіть не вчиталися у ті папери, котрі їм давали. А там чітко написано, що тільки тоді, коли буде оголошена мобілізація, військовозобов’язаний повинен з’явитися до військкомату. Таким чином військові комісари пробували навести порядок у військовому обліку на Буковині.
Вміло скеровані кимсь емоції людей вилилися у стихійні бунти. Найкраще вдалося розбурхати села, де компактно проживає румуномовне населення і де активно діє Московський патріархат. А чи не найбільше вийшло на дороги людей, котрі мешкають в радіусі дії Банченського монастиря.
Волоцькі провокатори
Серед таких відзначилося село Волока, мала батьківщина голови Чернівецької обласної ради Михайла Гайничеру. Тут спочатку мітингували всі чоловіки, які навідріз відмовлялися від України.
— Ми – румуни! – кричали волоцькі. – Служити в армію не підемо! Проти кого воювати? Росія не така й погана! Ми звернемося до Румунії, вона нас підтримає.
Румунія, звісно, їх не підтримає. Бо вона однозначну позицію вибрала: проти Росії. Але за спинами цих волоцьких ґаздів є великі гроші. І ці гроші — у Москві. Там на центральних вулицях розташовані одні з найпрестижніших весільних салонів, власниками яких є волоцькі. Туди відправляються сукні, які шиють кращі кравчині Буковини. Напевне, ФСБ Росії не залишило без нагляду і пильного ока бізнес наших земляків. І хтозна, що ще феесбешники «запропонували» їм взамін лояльності Росії?
Те, що одним із перших село Волока виступило проти України, свідчить про можливість втручання у процес якихось зовнішніх факторів, сил і спецслужб. Люди з Волоки перекрили автотрасу на Румунію (а казали, що Румунія їх захистить. За що? За незручності, які вони створюють сусідній державі?..). На дорозі поводили себе агресивно, зупиняли рух транспорту до Чернівців і з Чернівців. Для себе ж знайшли польову дорогу, якою безперешкодно їздили до обласного центру. Жодні слова, аргументи на них не діяли. Вони створили незручності іншим, але себе не обмежили ні у чому.
До честі Автомайдану, він цього разу зумів прислужити Україні. Коли автомайданівці дізналися, що волоцькі їздять до Чернівців і назад польовою дорогою, то виставили там блокпост і зупиняли рух. Агресивні пікетники аж запищали від злості та ненависті. Але змушені були вступитися з міжнародної траси на Тереблече.
Атака російських ЗМІ
Та процес уже був запущений. Поганий приклад знайшов послідовників у сусідніх селах. І перекриття доріг стало такою собі небезпечною грою людей із Державою. І в Коровії, й Молодії перекрили дорогу. Знайшлися навіть варвари, які спиляли черешні і кинули їх на дорогу. З’явилися бетонні перегородки. Чим довше мовчала влада, тим агресивніше поводили себе перекривальники. Міліція і СБУ Буковини не були спроможні позитивно вплинути на події. Тільки військові комісари ходили до людей. Вони прагнули виправити помилку, яку допустили раніше, і роз’яснити всім, що нікого не призивають до армії. Тим паче, нікого не беруть на війну. Але їх уже не чули.
Як по команді, саме у цей час в Росії почалася велика інформаційна атака. Провідні телеканали миттєво передавали картинки з пікетів на Буковині. Журналісти путінського розливу приперчували події так, що Україна виглядала як диктаторська країна, котра мордує своїх громадян. З’явилася інформація, що села Буковини оточені військовими на танках і БТР. І почалася тут примусова мобілізація. Мовляв, тих, хто не хоче йти до війська, розстрілюють на місці, а жінок, які захищають чоловіків, чавлять танками на дорогах.
Путінські ідеологи приплели сюди ще й національний фактор. Вони подавали інформації так, ніби Україна примусово бере на війну тільки румунів і молдован. Ненавчених і неозброєних, їх кидають у бій, де вони всі гинуть.
Зі свого боку підлив оливи у російське ідеологічне багаття колишній регіонал Василь Терицану. Він зайшов з тилу. Через окремі румунські ЗМІ ганьбив Україну. В інтерв’ю румунському агентству «Адєверул» Василь Терицану каже, що румунів хочуть використати як «гарматне м’ясо в політичному конфлікті сфер впливу» у нашій державі.
Підлість не має національності
Перекриття доріг сталося там, де колишні регіонали досі мають вплив. Зокрема, у Сокирянському районі на Бессарабії, у Сторожинецькому на трасі біля сіл Комарівці та Нова Жадова, у Луківцях Вижницького району. Навіть центр Кіцманя перекрили. У тих місцевостях, де переважає україномовне населення. І це цілковито спростовує твердження недоброзичливців, котрі хотіли б у цей важкий для нас час розіграти ще й національну карту.
Підлість не має національних ознак. І дуже непорядно ховатися за спідницями жінок тим, хто мусить захищати Державу, свої родини, села й міста від загарбників. Не забуваймо: рукою подати від Буковини до Придністров’я, де досі розміщується потужна 14-та армія Росії. І ми змушені бути готовими будь-якого моменту боронити Вітчизну від підлого і небезпечного ворога. Мусимо вчитися воювати, аби захистити своїх жінок, дітей, онуків.
Шкода, що ні влада, ні військовики, ні СБУ, ні міліція, ні партії, ні громадські організації не зуміли роз’яснити людям всього, що відбувається наразі в державі, та як слід поводитися в таких ситуаціях.
Коли не зуміли це зробити свої, зробили чужі. І результату досягли, звісно, на свою користь, а не на нашу.
Кому війна, а Бешлею піар
Шкода, що на проблемах, які нині маємо, піаряться негідні люди Буковини. Останнім часом депутати хочуть якнайдошкульніше ущипнути Україну. Вже оскомину набиває піар депутата Бешлея на бронежилетах. Справу про них він вже доводить до абсурду, якщо не до небезпеки. Бо саме цей піар чітко збігся з блокуванням доріг на Буковині. Якщо спецслужби Росії ці дві акції не спланували і не провели, то їм без зусиль подали гидотні антиукраїнські справи. Сесія міської ради перетворилася у шоу спекулянтів.
Спочатку вийшов депутат Бешлей з іграшковим автоматом та іноземним бронежилетом. Потім прийшов Дорош з українським бронежилетом. Він почав своє вихваляти, як дистриб’ютор «Оріфлейму» рекламує кольонську воду (одеколон). З іншого боку, Бешлей рекламував своє і себе. На це гидко було дивитися. Якби вони всі хотіли добра Україні та нашим солдатам, то зібралися б без телекамер, а зі спеціалістами, зі слідчими і прокурорами, і там вирішили, де є добрі, а де погані бронежилети. І якщо б довели, що хтось зумисне закуповував неякісні бронежилети, відразу б їх заарештували. Тож ні, вони досі піаряться. Навіть вночі листівки ліплять по всьому місту. Цей піар шкодить і Україні, і Чернівцям, і нашим воїнам. Але він не зупиняється. Ніби поробили щось депутатам. Вже громада не витримує такої гидотної поведінки своїх обранців.
Тому звертаємось до військового комісара, аби призвав на службу військовозобов’язаних депутатів, таких як Бешлей. Чи громадських діячів, таких як Дорош. І вони у тих же бронежилетах, які пропонують воїнам, пройшли б вишкіл хоча б на полігоні. Бо непідготовленими їх на Схід не треба посилати. Але, як з’ясувалося, тільки один депутат — з Першотравневої райради — нині воює на сході України. А обласні, міські жоден не зголосився показати приклад служби і любові до України.
Цей піар з бронежилетами також використовують вороги нашої держави в інформаційно-ідеологічній війні проти України.
Буковинський курінь не винен
Ще одна подія сталася останніми днями. Невідомі зловмисники облили червоною фарбою пам’ятник Буковинському куреню, встановлений у Чернівцях по вулиці Руській.
Зловмисників не знайшли. Як і досі не дали оцінки тим, хто підбурює людей на протиправні дії, піариться на війні чи наживається на смертях воїнів і сльозах матерів.
Не забуваймо, що на Донбасі все починалося так, як цими днями було на Буковині.
Будьмо пильними.
Петро КОБЕВКО
peredplata
