Складні процеси відбуваються нині в Україні. Наступ наших військ значно скоротив контрольовані проросійськими терористами території Донбасу. Вдалося роз\’єднати Донецьку і Луганську \”Народні Республіки\”. Днями українські військовики зайняли легендарну Савур-могилу — панівну висоту над донецьким степом. Хто володіє нею, той може контролювати стратегічні шляхи, які сполучають Донецьку і Луганську області одна з одною та з Росією. Коли там закріпилися терористи, вони змогли оточити дві українські бригади й притиснути їх до російського кордону. А зараз ситуація зовсім інша, у ній стався перелом на краще.
Ситуація на Донбасі змінилася на користь України
Перемоги українців викликають паніку в стані противника. Так звані \”ополченці\” починають розбігатися, частина здається в полон. Щоб поповнити втрати, терористи насильно мобілізують чоловіків, від підлітків до старих дідів. Користі від такого \”вояцтва\” особливої немає, але примусова мобілізація остаточно відштовхує місцеве населення від фарсових ДНР і ЛНР. А п\’янички й наркомани з числа \”ополченців\” настільки дістали людей своїми насильствами та грабунками, що мирні жителі беруть зброю до рук і самі вже вбивають цих мерзотників.
Москва побачила: їй не вдалося підняти масового антиукраїнського повстання і створити маріонеткову \”Новоросію\” на східноукраїнських землях. Проросійські сили зазнають там військової поразки і катастрофічно втрачають підтримку населення. Годі сподіватися на те, що тисячі місцевих добровольців підуть воювати за \”Русскій міръ\”, щоб дозволити Путіну й надалі правити мільйонами обдурених громадян своєї держави. Хто хотів до Росії, той мав змогу туди втекти ще до наступу українських військ. До речі, біженці з Донбасу в РФ все голосніше скаржаться на те, що омріяна ними \”Росія-матінка\” не має нічого спільного з тією відсталою країною, в якій вони опинилися. Хамство, пияцтво, безнадія панують у російській провінції, де ситуація виявилася зовсім не такою квітучою, як змальовувала її офіційна пропаганда.
А бойові дії на Донбасі тривають, і для їх ведення Росія вдається до прямого застосування своїх збройних сил в Україні. Реактивні установки \”Град\” та ствольна артилерія з території Російської Федерації здійснюють вогонь по українських військових, які б\’ються з ворогом на своїй землі. З Росії весь час в\’їжджають до нас російські танки і бронетранспортери з солдатами регулярних військ та найманцями, яких у Москві називають \”добровольцями\”. Хоча це пряма і неприхована військова агресія, міжнародне співтовариство не застосовує передбачених Статутом ООН дієвих засобів проти агресії. Чому? А тому, що Росія як спадкоємець СССР займає місце члена Ради Безпеки ООН і має право вето на будь-які рішення, що приймаються цим органом. От і відчуває Кремль свою безкарність, вдаючись до все нахабніших дій. Втім, розпочати широкомасштабні бойові дії проти нашої країни він остерігається: Захід поступово починає надавати нам дієву допомогу. Після загибелі пасажирського Боїнга, збитого російською ракетою, до України спрямовано голландських та австралійських бійців спеціального призначення, які розпочинають полювання на міжнародних злочинців. А це вже надто серйозно, і недарма головні командири терористів кудись вже зникли. Страх перед відповідальністю виявився сильнішим за прагнення прославитися в ролі \”видатних полководців\”. Судячи з усього, прямі бойові дії між збройними формуваннями із застосуванням танків, артилерії й іншої бойової техніки добігають кінця. Але це не означає, що мир відразу прийде на багатостраждальну українську землю.
Диверсанти і саботажники замість бійців-фронтовиків
Путін прагне знищити Українську державу і від цього вже не відмовиться. Інакше приклад волелюбної України підніме на боротьбу здорові сили Росії, й вони знищать самого Путіна. Отож він лише змінить тактику. Не вдалося розгромити українців у відкритому бою, тоді почнуть нас підривати зсередини. Відступаючи, терористи залишають склади зброї, боєприпасів, вибухівки. Їхні активісти маскуються під мирних людей і залягають до слушного моменту «на дно», щоб потім завдавати несподіваних ударів. Цю тактику наприкінці 1944 – на початку 1945 рр. застосовували гітлерівці на тих німецьких територіях, куди входили війська Антигітлерівської коаліції. Це озброєне підпілля називалося \”Вервольф\” (\”Вовкулак\”) і призначалося для провадження диверсійно-терористичної діяльності. Але поразка нацизму виявилася тотальною, й німці відмовили гітлерівським \”вовкулакам\” у підтримці, тому масового партизанського руху там не виникло.
А Путін своїх \”вовкулаків\” спішить розіслати по всій Україні. Служба безпеки виявляє терористичні групи у різних регіонах: Одесі, Києві, Харкові, навіть на Тернопільщині. Зараза розповзається і починає діяти. Вбито мера Кременчука, обстріляно з гранатомета будинок мера Львова. На Івано-Франківщині підірвано ділянку газопроводу. У багатьох областях України, в тому числі й Чернівецькій, організовано перекриття міжнародних трас. Путінські пропагандисти намагаються дискредитувати в очах простих громадян всю нинішню українську владу, щоб підірвати моральний дух населення. А недолугі вітчизняні політикани самі роблять чимало для того, щоб втратити залишки народної підтримки. Нардепи в умовах війни не приймають необхідних для фінансування армії законів, натомість провокують урядову кризу. Недарма російські парламентарі зустріли оплесками повідомлення про рішення українського прем\’єра подати у відставку — це у Москві сприйняли як власну перемогу.
Російська агентура докладає значних зусиль, що зірвати мобілізацію до українських Збройних сил. Вона поширює різноманітні плітки, спрямовані на підрив авторитету військового командування, протиставлення солдатів і офіцерів, на провокування міжетнічних конфліктів в Україні. На жаль, в нашій країні є чимало людей, орієнтованих на путінську Росію, серед них — навіть зрадники у погонах і лампасах. Їхня діяльність веде до невиправданих втрат на фронті, що викликає ненависть солдатів до подібних \”командирів\”. Чимало втрат викликано і елементарним недотриманням вимог секретності, абсолютно необхідної в умовах війни.
Військовослужбовці в зоні АТО вільно користуються мобільними телефонами, а противник фіксує їхні розмови, роблячи для себе відповідні висновки, які дають можливість завдавати дошкульних ударів по українських військових угрупуваннях. Інколи матері телефонують солдатам, розпитуючи їх про те, де саме ті перебувають, як їм постачають їжу, воду, боєприпаси. Хлопці чесно відповідають, не відаючи, що при цьому дають ворогові безцінну інформацію. Дізнавшись про місце розташування військової частини і нестачу в ній боєприпасів, терористи негайно завдають удар, і через власну недисциплінованість хлопці гинуть. Досвід показує: зайві балачки ведуть лише до зайвих втрат.
Уже понад сто тисяч вимушених переселенців із зони бойових дій роз’їжджаються нині по всій Україні. Багато серед них людей, які чекають визволення рідних міст і відразу ж повертаються додому, щоб відбудовувати зруйноване і починати мирне життя. Але є й зовсім інші, які свідомо намагаються провокувати конфлікти з місцевим населенням у місцях свого тимчасового поселення. Путінська пропаганда саме цього й добивається — остаточно пересварити мешканців різних регіонів України і викликати кривавий конфлікт всередині нашої держави. Кремль несе нам руїну, смерть, ненависть. Цю заразу необхідно викорінювати спільними зусиллями. Переважна більшість українців прагне миру, але для цього необхідно докласти чималих зусиль. Симпатії багатьох чесних людей з різних країн світу перебувають нині на нашому боці. Українці захищають не лише себе — вони не дають новітньому путінському нацизму розповзатися світами. Маємо його зупинити, щоб врятувати людство від цієї зарази.
Ігор БУРКУТ, політолог
peredplata
