Якщо вас «обрадували» новиною про прийдешнє скорочення або ви самі вирішили, що працювати там, де ви зараз працюєте, вже несила, то пора писати заяву про звільнення. Сьогодні з\’ясуємо, які підводні камені заховані в основних статтях Кодексу законів про працю: за якими статтями звільнення призначена компенсація, а за якими ні. Та про те, як стати на облік і кому виплачують допомогу з безробіття.
Н Е В И Г І Д Н І С Т А Т Т І
Найпоширеніша форма звільнення – «за власним бажанням», або ж ст. 38 КЗпПУкраїни (у цьому випадку роботодавець не повинен виплачувати компенсацію). Для звільнення достатньо написати заяву із зазначенням поважної причини: у зв\’язку з переходом в іншу компанію, по догляду за дитиною, яка не досягла 14 років і т.д. При такому звільненні, якщо домовитися з роботодавцем, двотижневе відпрацювання не обов\’язкове. Коли в заяві причина не вказана, то два тижні відпрацювати доведеться. Правда, можна домовитися з керівництвом – наприклад, що ви виконаєте свою двотижневу роботу в більш короткий термін. Заяву за ст. 38 можна відкликати протягом двох тижнів, написавши у вільній формі письмову відмову від неї. Звільнити після цього не мають права. Якщо за два тижні людині не знайшли заміну і вона хоче працювати далі, але при цьому не відкликала заяву про відхід, то звільнити її теж не можуть.
Н Е П Р О С Т А А Р И Ф М Е Т И К А
Людині яка звільнилася за власним бажанням допомогу з безробіття почнуть нараховувати на 91-й день після постановки на облік. Нараховувати допомогу можуть протягом двох років, але не весь цей час, а тільки 270 днів, у загальній складності (або 630, якщо до пенсії залишилося менше двох років) незалежно від того, скільки разів за ці два роки ви знайдете і втратите роботу. Ті ж 270 днів будуть отримувати допомогу люди, які звільнилися за «згодою сторін» (пункт 1-й статті 36 КЗпП). Правда, в цьому випадку допомогу почнуть нараховувати вже на 8-й день після постановки на облік. При всіх інших статтях звільнення тривалість виплати становить 360 днів протягом двох років з дня призначення допомоги, а для людей предпенсійного віку – 720 днів.
Тим, кого хочуть звільнити з дисциплінарними пунктами 3, 4, 7, 8 статей 40, 41 і 45КЗпП (пияцтво, прогули і т.д.), загрожує зіпсована трудова біографія і мінімальна допомога в 544 грн. Нараховувати її будуть на загальних підставах – з 91-го дня оформлення в центрі зайнятості.
Важливо пам\’ятати, що на облік в центр зайнятості необхідно встати протягом шести місяців після звільнення. Якщо зробити це пізніше, втратите повну допомогу з безробіття і будете отримувати мінімальну допомогу.
«Якщо вас намагаються звільнити за статтею, яка не відповідає реальній ситуації, або при звільненні не виплачують зарплату, невикористані відпускні тощо (за умови, звичайно, що ви працювали офіційно), постарайтеся домовитися мирно, продемонструвавши свою юридичну обізнаність. У разі, коли роботодавець вас «не чує», попередьте, що звернетеся до прокуратури і суду. Якщо результату не буде, в ці органи йти все-таки доведеться: в прокуратуру – якщо не виплачують належне, до суду – якщо вас намагаються звільнити не «по тій» статті. Правильно скласти документи допоможе грамотний юрист.
Безкоштовну юридичну допомогу можуть надати в Чернівецькому міському управлінні юстиції.
Н А Л Е Ж Н І В И П Л А Т И
В деяких випадках при звільненні роботодавець, крім зарплати за останній місяць роботи і невикористаних відпускних, зобов\’язаний виплатити ще й компенсацію в розмірі одного офіційного окладу. Компенсація такого розміру повинна бути виплачена, якщо звільняються за такими статтями:
– пункт 6 статті 36 КЗпП – звільнення з причини відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи у зв\’язку з істотною зміною умов праці;
– пункт 1 статті 40 КЗпП – звільнення у зв\’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі у зв\’язку з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства та скороченням чисельності працівників;
– пункт 2 статті 40 КЗпП – звільнення у зв\’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров\’я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
– пункт 6 статті 40 КЗпП – звільнення в разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, наприклад, вихід з декрету.
У перерахованих вище випадках працівник має право вимагати звільнити його за відповідною статтею, а не за невигідними («власним бажанням» або «згодою сторін», оскільки в разі звільнення за цими статтями компенсація не повинна виплачуватися).
Якщо керівництво компанії порушує законодавство про працю, колективний або трудовий договір, наприклад, затримує зарплату, не оплачує понаднормові, переводить співробітника на інше місце без його відома і т.д., співробітник може вимагати звільнити його за 39 статтею КЗпП. У цьому випадку він має право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше трьох офіційних зарплат.
Коли чоловіка призивають на військову або альтернативну службу або мобілізують, він може звільнитися за пунктом 3 статті 36 КЗпП. У цьому випадку він має право на вихідну допомогу в розмірі двох мінімальних зарплат. Примусово звільнити його не можна, а на час його відсутності за ним зберігається робоче місце.
Заступник начальника Чернівецького міського управління юстиції Тетяна КОШКЕР
peredplata
