У Чернівцях презентували бібліотеку Аркадія Жуковського

У Чернівцях презентували бібліотеку Аркадія ЖуковськогоНаприкінці 2014 року у Чернівці прибула бібліотека, яку буковинський парижанин – знаний історик, громадський і політичний діяч Аркадій Жуковський подарував Чернівецькому національному університету ім. Ю. Федьковича. Бібліотечна колекція професора Жуковського різноманітна як за жанровим складом, типами документів так і за мовами.

Є книги видані в СРСР які необхідні були Аркадію Іларіоновичу для наукової роботи. Але в цілому все стосувалось великої та малої батьківщини – України та Буковини. “Моєю батьківщиною завжди була тільки Україна, а французька державна приналежність то тільки для паспорту…”,— так писав Аркадій Жуковський в одній з анкет наприкінці 1990-х рр.

30 вересня 2015 р. в рамках відзначення Всеукраїнського дня бібліотек та святкування 140-річчя Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича відбулася презентація бібліотеки Аркадія Жуковського. Присутні змогли ознайомитись з унікальними документами представленими в колекції відомого науковця. Опрацювання колекції ще триває, оскільки це значний обсяг робіт. В процесі такої наукової діяльності виявляються унікальні, особливі видання з якими хотілось би більш широко ознайомити читачів.

Збірка повістей Віталія Морозенка “Серед снігів”, надрукована у 1973 р. видавництвом ЦК ЛКСМУ “Молодь”.

Оформлення книги не до кінця витримане повністю в “радянському” стилі – сірувато-коричнева м’яка обкладинка, що це не було характерним для видань в СРСР. Крім того, відсутньою є сторінка змісту і читач не мав одномоментної інформації які твори входять до складу збірки. Проте було вказано всі атрибути видавничої справи, так що багатьох могла підкупити така точність вихідних даних – тираж, друковані аркуші, підписано до друку, типографія тощо.

В анотації містились такі слова: “Нову книгу Віталія Морозенка складають повісті. “Серед снігів”, – щира розповідь хлопця про себе і своїх товаришів-піонерів, які по закінченні середньої школи пішли служити в армію”.

Книга, з першого погляду, справді видана в УРСР, і навіть перший твір “Ми вступаємо у восьмий” розповідає про наміри комсомольської молоді служити в радянській армії. Але далі, з 9-ї сторінки іде ніби передмова до всієї книги О. Шуляка “Творець нового етапу”, де вже відверто сказано про “московську окупацію”, про роль шістдесятників у суспільному оновленні, про “необхідність боротьби”, яка висловлена в працях … Валентина Мороза: самвидавні статті і есеї “Репортаж із заповідника імені Берії”, “Серед снігів”, “Хроніка опору”, “Замість останнього слова”, а також заяви, клопотання та петиції, що стосуються долі автора.

Так, ця книга виявляється збіркою творів відомого українського письменника, історика Валентина Яковича Мороза, одного із представників українського національного руху, політв’язня. Саме за вищевказані твори у 1970 р. В. Мороза було повторно заарештовано (перший раз в 1965 р.) і засуджено до 6 років в’язниці, 3 – в таборах і 5 років заслання. У 1979 р Валентина Мороза обміняли на американських розвідників.

Валентин Мороз повернувся в Україну, щойно та здобула незалежність. Своєрідно, зі своїм прямолінійним сарказмом він коментував цей крок у інтерв\’ю “Галицьким Контрактам”: “переїхав до Канади, перечекав там дощ та й повернувся. Діаспора й досі вважає, що я дурний. Бо ж я поїхав в Україну: на мізерну платню, на небезпеку. Та звідси я втікати не збираюся”. З 1997 року постійно живе у Львові, викладає у Львівському державному університеті фізичної культури. В. Я. Мороз – видатний український політолог, історик, громадський діяч, вже довгий час перебуває на “передовій” великої битви ідей. Важко переоцінити його вклад в справі розвалу наймогутнішої світової імперії СРСР, в утвердження української державності, а також вплив його ідей на майбутнє України. Праці Валентина Мороза, а їх понад 100, є органічним продовженням формування концепції українського націоналізму в ХХ ст., яку започаткували визначні мислителі: Міхновський, Донцов, Липа, Сціборський.

Таким чином в збірці “Серед снігів”, відбувалася підміна понять: читач “хотів” читати про радянську армію, як обіцяно в анотації, а читав насправді цілком антирадянські тексти і не міг їм не вірити, бо надрукувало це все офіційне видавництво ЦК ЛКСМУ “Молодь”.

Дана книга є цікавим і дотепним методом поширення “самвидаву-тамвидаву” в УРСР, і була насправді видана в одному із західних діаспорних видавництв у 1973 році, що і відмічається в праці Олеся Обертаса “Український самвидав: літературна критика та публіцистика (1960-і – початок 1970-х років)” (2010). “Не будемо коментувати наведених у нашому виданні творів В. Мороза. Нехай читач коментує їх сам”, – зазначає О. Шуляк, але зрозуміло, до якого висновку прийде читач, прочитавши самвидавні есеї одного з найсильніших публіцистів 1960-х років Валентина Мороза.

Олег Шилюк,
к. і.н., заст. директора наукової бібліотеки ЧНУ.

peredplata