В неоголошеній війні проти України наші військовослужбовці й досі гинуть, отримують поранення, потрапляють у полон. Однак, займатися «самодіяльністю» та їхати визволяти рідних на неконтрольовану Збройними силами України територію не слід. Ви можете діяти і допомагати рідним і близьким, які потрапили в полон, безпосередньо там, де знаходитеся – обережно, але наполегливо і послідовно. Далі – алгоритм дій, поради, контакти.
Родичі полонених – це особлива категорія людей, які пережили шокову травму і залишились з нею наодинці. Хтось і них – старенька мама з села, хтось – успішна молода дружина з двома маленькими дітьми, хтось побратим і найкращий друг.
Є алгоритм дій родичів, коли їхні рідні не виходять на зв’язок, хоча в ньому також є свої нюанси. Людина, що зникла, може бути військовим, або цивільним. Може зникнути на нашій території чи на підконтрольній бойовикам. Але у будь якому випадку найперше – заява в міліцію про викрадення, телеграма в СБУ, звернення в найближчу військову прокуратуру. Насправді, з цим алгоритмом ніхто не ознайомлений.
Проблема визволення військовослужбовців з полону є досить складною і залежить від багатьох факторів, а тому вирішується на рівні уповноважених осіб.
Виваженість в діях і віра в перемогу
Отже, по-перше, необхідно розуміти, що такі питання не вирішуються швидко, а тому чекати на те, що військовослужбовця звільнять завтра – марно. Всі інтерв’ю, надані для преси, не допоможуть, адже військовослужбовець може перебувати в полоні будь-яких угруповань, і невідомо чи є на тій території українські ЗМІ. Окрім того, такими діями можна тільки «збільшити значущість» того чи іншого полоненого. Саме тому тут потрібна виваженість в діях і віра в перемогу.
Зазвичай, інформація про потрапляння вояків у полон надходить від них самих, якщо їм дають можливість зв’язатися з рідними, або шляхом передачі українській стороні відеороликів, сюжетів по російському телебаченню, через інші ЗМІ, соціальні мережі. В такому випадку необхідно відразу реагувати та звертатися за правовою допомогою.
Куди звертатися і що робити
Перше, що необхідно зробити – це звернутися в найближче відділення УМВС із заявою про викрадення людини. Така заява приймається черговим РВ УМВС цілодобово та без вихідних.
Важливо! Відмова в прийнятті такої заяви є незаконною. В разі відмови ви можете зателефонувати за номером 102 та поскаржитися на бездіяльність міліції, вимагаючи прийняття заяви. Разом із заявою необхідно надати фотографію полоненого.
Після подачі заяви вам повинні видати талон-повідомлення – це є важливим доказом звернення за захистом.
Якщо зниклим безвісти є військовослужбовець, таку заяву необхідно подати і в військову прокуратуру (другий екземпляр залишити собі).
Окрім того, необхідно невідкладно направити телеграму до СБУ на адресу: м. Київ, вул. Володимирська, 33. В телеграмі зазначити, хто, де, коли, під час яких обставин потрапив у полон. Також повідомити військове звання, посаду, номер військової частини та місце дислокації військовослужбовця в зоні АТО.
Ці всі дії необхідні в першу чергу для планування операції по звільненню полонених уповноваженими особами.
В такій складній ситуації одним із способів захисту є також звернення до Європейського суду з прав людини з заявою про порушення прав на свободу та особисту недоторканість, право на ефективний захист з боку державних органів (ст. 3, 5 та 13 Європейської Конвенції про захист основоположних прав і свобод). Саме така можливість дає рідним шанс на те, що їх син, чоловік, батько, брат або близька людина повернеться додому.
Уже більше року при Українській Гельсінській спілці з прав людини існує програма Prisoners of war UA project. Група людей, які тут працюють, роблять величезну справу для тих, хто потрапив у полон – юридична підтримка, позови, компенсації тощо.
Зоя Федик, провідний спеціаліст відділу систематизації законодавства, правової роботи та правової освіти управління реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правової освіти Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області
peredplata
