Надання безоплатної правової допомоги є давньою, сталою традицією. В історичних джерелах та юридичній літературі знаходимо відомості про існування безоплатної правової допомоги, зокрема такої, що надавали адвокати. Так, згідно Кодексу українського народу «Права, по которымсудитсямалороссийский народ» 1743 року, адвокатом могли бути повнолітні, християнської віри, розумово й фізично повноцінні, світського стану чоловіки. Хоча їх робота оплачувалася, передбачалися випадки, коли адвокат повинен був здійснювати захист безкоштовно.
Згідно до статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу і Закон України «Про безоплатну правову допомогу» (далі Закон) регулює:
– відносини у сфері надання безоплатної правової допомоги суб’єктам права на безоплатну правову допомогу та суб’єктам права на безоплатну вторинну правову допомогу;
– порядок надання безоплатної правової допомоги фізичним особам на благодійних засадах фізичними та юридичними особами, які займаються благодійною діяльністю самостійно або спільно з відповідними благодійними організаціями, регулюється відповідним законодавством і статутами цих організацій.
Таким чином право на безоплатну правову допомогу – гарантована Конституцією України можливість громадян України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу. Також Законом України «Про безоплатну правову допомогу» встановлюється два види правової допомоги: це безоплатна первинна правова допомога та вторинна безоплатна правова допомога.
Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг:
– надання правової інформації;
– надання консультацій і роз’яснень з правових питань;
– складання заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);
– надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Згідно до Закону таку допомогу можуть отримати усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.
В той же час суб’єктами надання безоплатної первинної правової допомоги є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи приватного права, спеціалізовані установи.
Також Законом України «Про безоплатну правову допомогу» визначається порядок розгляду звернень про надання безоплатної первинної правової допомоги, а саме:
1. звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону (безоплатна первинна правова допомога – вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (надання правової інформації; надання консультацій і роз’яснень з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медитації), надсилаються або подаються особами, які досягли повноліття, безпосередньо до центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції.
2. звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону (безоплатна первинна правова допомога – вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (надання правової інформації; надання консультацій і роз’яснень з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медитації), що стосуються дітей, надсилаються або подаються їх законними представниками.
3. звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених чистиною другою статті 7 цього Закону, що стосується осіб, визнаних судом недієздатними, або дієздатними яких обмежена судом, надсилаються або подаються їх опікунами чи піклувальникам.
4. органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі письмового звернення осіб про надання будь-якого з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов’язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення.
5. якщо у зверненні особи містяться лише прохання про наданнявідповідної правової інформації, така правова допомога надається не пізніше п’ятнадцятиденного терміну з дня отримання звернення.
6. органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування забороняється встановлювати плату за надання будь-якої з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, та за видачу особами бланків заяв, звернень, запитів, довідок, інших документів, подання яких передбачено законодавством для реалізації прав і свобод людини і громадянина.
7. якщо питання, порушені у зверненні, не налужать до компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до якого надійшло звернення особи, такий органу протягом п’яти календарних днів повинен надіслати це звернення до відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала звернення.
8. якщо під час розгляду звернення про надання безоплатноїпервинної правової допомоги встановлено, що особа потребує надання безоплатної вторинної правової допомоги, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який розглядає звернення, зобов’язаний роз’яснити особі або її законному представникові порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги.
9. звернення, що не стосуються надання первинної правової допомоги, розглядаються в порядку, встановленому законодавством про звернення громадян.
Право на безоплатну правову допомогу – гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених законодавством України.
Юрій МІНТЕНКО
начальник управління реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правової освіти Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області
peredplata
