Об\’єктом власності особи може бути, зокрема, житло – житловий будинок, садиба, квартира. Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 Житлового кодексу України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім\’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім\’ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку або в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім\’ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Таким чином, виникнення права членів сім\’ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак – припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім\’ї на користування цим будинком. Частина 4 ст. 156 ЖК України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім\’ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна. Крім того, зміст ст. 405 ЦК України передбачає, що члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право користування цим житлом. Право користування житлом втрачає член сім’ї власника у разів відсутності без поважних причин понад один рік.
Передбачаючи право власника житлового будинку (квартири) на відчуження цих об\’єктів, Закон не передбачив при переході прав і обов\’язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім\’ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири) (на відміну від договору найму (оренди) житла – ст. ст. 810, 814 ЦК України).
Відповідно до ст.386 ЦК України власник, який має тільки підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. У відповідності до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном. У відповідності до ч. 1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб. Виходячи з загальних положень права власності, власнику належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Захист права власності регулюється нормами Цивільного кодексу України.
Договір найму житла, як правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Стаття 810 ЦК України, встановлює письмову форму договору найму житла. Вимоги до письмової форми правочину перелічені в ст. 207 ЦК України. Недодержання сторонами письмової форми договору найму житла не має наслідком його недійсність. У даному випадку законом не встановлено, що недодержання сторонами письмової форми договору найму житла має наслідком його недійсність. Тому факт укладення такого договору і заперечення однією із сторін факту вчинення цього правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. У випадку оспорювання факту вчинення цього договору і вчинення перешкод у користуванні житлом з боку власника житла, особа, яка вселилася в житло, може звернутися до власника житла з позовом про визнання права користування житлом і зобов\’язання відповідача припинити чинити (усунути перешкоди) у здійсненні права користування майном. В таких справах підлягає доказуванню факт укладання договору найму. Допустимими доказами цього факту і заперечень проти нього можуть бути письмові та прирівняні до них докази. Свідчення свідків в даному випадку не належать до допустимих доказів.
Позбавити особу права проживати у житловому приміщенні (висилити), що знаходиться в приватній власності, та зняти її з реєстрації (виписати) можливо за умови, що дана особа не являється власником або співвласником даного житлового приміщення. Якщо особа є власником або співвласником житлового приміщення то її можна виписати тільки за її згоди у формі письмової заяви. В іншому випадку, в разі якщо особа не являється власником житла та не має законних підстав на проживання, не бажає виселитися в добровільному порядку, таку особу можна висилити та зняти з реєстраційного обліку примусово в судовому порядку.
Відповідно до цивільного законодавства власник житла має право вимагати усунення перешкод у користуванні своїм майном, що являється об’єктом його власності, в даному випадку – житлом. Право власності є непорушним тому ніхто не може протиправно позбавити власника цього права чи обмежити його. В позовній заяві власник житлового приміщення має право вимагати не тільки примусового зняття з реєстрації та виселення, а також стягнення всіх матеріальних збитків, завданих тривалим не бажанням особи добровільно звільнити чуже приміщення, відшкодування вартості комунальних послуг та відшкодування завданої моральної шкоди.
Ірина ОЩИПКО
начальник відділу систематизації законодавства, правової роботи та правової освіти управління реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правової освіти Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області
peredplata
