У когось є море і нафта, у когось – степи з чорноземами. У Путили є гори з лісами – її багатство і гордість. Тому путильчани завжди поважали лісівників, шанували їх нелегку працю, яка створює достаток краю.
Путильський держлісгосп – бюджетоутворююче підприємство для Путильського району, найвисокогірнішого на Буковині. Його завдання – раціонально використовувати основний природний ресурс та передати нащадкам багаті ліси. Своєю діяльністю лісгосп забезпечує сталий соціально-економічний розвиток гірських сіл і селищ, наповнюючи їх бюджети, надає горянам роботу, постачає лісосировину деревопереробникам. Разом з мисливським господарством «Карпатське», що входить в його структуру, зберігає та примножує фауну путильських Карпат. Про це інформує прес-служба Чернівецького ОУЛМГ.
Лісівники отримали від держави в користування 36,5 тисяч гектарів лісового фонду, який охороняють від пожеж та незаконних рубок, захищають від шкідників та хвороб.
У 2013 році Путильський лісгосп успішно пройшов основний аудит незалежних експертів міжнародної Лісової наглядової Ради (FSC), які дали високу оцінку діяльності підприємства і сертифікували його ліси на відповідність ведення лісового господарства світовим принципам та вимогам.
Про особливості роботи у високогірних лісах, про досягнення і проблеми путильських лісівників розповідає директор державного підприємства «Путильський лісгосп» Петро ФРЕЙ.
– Петре Прокоповичу, на таких крутих гірських схилах, як у Путилі, можуть працювати тільки круті лісівники.
– Гори вимагають витривалості і сили. Праця лісівника взагалі не з легких, а у гірських лісах – удвічі важча і небезпечна.
Навіть висаджування молодих лісів на зрубах потребує сильних чоловічих рук. Сіянці в горах садимо тільки вручну – так ведеться здавна і ніхто іншого ще не придумав для відновлення суцільних гірських смеречників.
Скелясті ґрунти чоловіки розбивають крампами (це знаряддя праці з надміцного металу використовують у нас в горах з сивої давнини), звільняють схил від каміння, і тільки тоді жіночі бригади лісокультурниць саджають молоді деревця. Часто високо в гори вручну доводиться підносити землю, щоб сіянці прийнялися і добре зростали.
Я розпочинав трудову біографію на рідній Путильщині простим робітником лісокультурних робіт, а тому знаю, який це нелегкий хліб.
Потім, щоб для майбутніх поколінь створити високопродуктивні ліси, молоді насадження кілька років доглядаємо, просапуємо довкола кожного деревця, освітлюємо і прочищуємо підріст.
Отримати якісні саджанці також непросто. Заготовляємо насіння з найкращих дерев. Кожне лісництво, а їх у нас 8, у своїх розсадниках вирощує посадковий матеріал. Щороку маємо більше двох мільйонів штук сіянців основних лісоутворюючих порід.
Лісовідновлення і професійний догляд за замолодими лісами, який ми забезпечуємо, це не тільки трудомісткий процес, але й фінансово витратний. Цього року на ведення лісового господарства спрямували зароблених нами 3,9 млн грн.
Раніше щороку створювали нові культури на 320-340 гектарах лісфонду. Але останніми роками суттєво зменшили лісозаготівлю. Відповідно, менше маємо зрубів для заліснення. Цього року заліснили 202 га. Наступного запланували 160 га.
– Які ліси залишите нащадкам?
– Висаджуємо природні для наших гір ялину, ялицю, а також трохи бука. Працюємо над вирощуванням та пристосуванням у гірських умовах екзотичних для Путильщини дугласії, модрини європейської.
А ще залишимо майбутнім поколінням збудовані нами нові лісові дороги, які дозволяють дістатися до найвіддаленіших лісових масивів, виконують важливу соціальну функцію, з’єднуючи гірські села, розширюючи рекреаційні, туристичні можливості нашого краю. Їх значення у загальному розвитку гірської Путильщини важко переоцінити.
Загалом на балансі нашого підприємства перебуває 205 км лісових автомобільних доріг, усі в хорошому стані. Щорічно будуємо 3-4 км нових лісових трас, незважаючи на економічну кризу, дорожчання будівельних та паливо-мастильних матеріалів.
– Зі зменшенням обсягів лісозаготівлі чи стає усім лісу?
– Чи не вперше за багато років виник дефіцит лісоматеріалів. Причому штучно створений. Адже ми змушені були удвічі зменшити розрахункову лісосіку, рубки формування і оздоровлення лісів. Зрозуміло, це одразу суттєво вплинуло на обсяги деревопереробки усіма суб’єктами підприємництва. Бо маємо пряму залежність: більше ресурсу – більше робочих місць, більші обсяги виробництва, бюджетні відрахування. Споконвіку в наших горах так було і буде. В структурі економіки району ми нічим не можемо замінити лісове господарство і деревопереробку. Туризм і рекреація – це, безперечно, перспективні галузі, але район на них не виживе, буде постійно дотаційним.
Менше стало не тільки ділового лісу, але й дров. І це якраз у той час, коли школи, садочки, лікарні перейшли на опалення дровами.
Погодьтеся, це абсурд з абсурдів, коли горяни, що живуть посеред лісу і належно про нього дбають, не можуть придбати на зиму дрова. Їх що тепер – експортувати? У рік, враховуючи потреби населення, району потрібно мати 20 тисяч кубів дров’яної деревини. Такий ресурс є, але через штучні перепони він став горянам недоступний.
Заради справедливості мушу сказати, з цієї парадоксальної ситуації є й позитив. Нестача деревини навчила лісозаготівельників, деревопереробників бережливо ставитися до лісу, максимально використовувати кожний сортимент, аж до тріски.
Але для гірських районів ліс – не тільки промисловий ресурс. Він має величезне соціальне значення. Горяни ставлять хати з дерева. Для цього окрім будівельного лісу, потрібен ще й пиловник. Раніше лісгосп мав право продати місцевому населенню пиловник для соціальних потреб. Сьогодні ми зобов’язані реалізовувати його через біржовий аукціон, як регламентовано наказом Держлісагентства. Але ж ніхто за кілька кубів половника на торги у Чернівці не піде. Мешканцям району доводиться купувати деревину з других рук у утридорога за промисловими цінами.
Тому на мою пропозицію як депутата Чернівецької облради від Путильщини в області створено робочу депутатську комісію для внесення пропозицій щодо зміни правил продажу необробленої деревини, хоча б для гірських районів, щоб люди могли без перешкод придбати у місцевого держлісгоспу потрібний їм сортимент для соціальних потреб.
– Лісівникам закидають, що під виглядом і за ціною дров продаєте ділову деревину.
– Сортиментну структуру лісозаготівлі визначає базове лісовпорядкування, яке від імені держави проводить спеціалізоване підприємство «Укрліспроект». Перед початком лісозаготівельних робіт кожний квартал, кожний виділ таксується з чітким визначенням обсягів ділової та дров’яної деревини. Наголошу: визначають сторонні спеціалісти – не ми самі.
Але при відводі ділянки у рубку неможливо визначити сортименти з точністю до кубометра. Так от, справді на окремих ділянках є розбіжності між запроектованою і фактичною лісозаготівлею, коли маємо більший вихід саме ділової деревини.
Казав і буду казати владі, активістам: якщо маєте претензії до державного підприємства, прийдіть і скажіть свої підозри і занепокоєння. Адже ми перші зацікавленні у конструктивній співпраці, у тому, щоб в лісах був порядок. Беріть незалежного експерта, йдемо у ліс – перевіряємо правильність відводу лісосіки, залісненні зрубів. Натомість чуємо самі безпідставні і безвідповідальні звинувачення.
– Обсяги лісозаготівель суттєво зменшено, але громадські активісти не втомлюються страхати лисими горами і «нещадною вирубкою Карпат». Що маємо насправді?
– Усі зруби заліснюємо вчасно і якісно. Це підтверджують, зокрема, і щорічні аудити міжнародної Лісової наглядової Ради, засвідчуючи, що ми ведемо лісове господарство за світовими критеріями, без жодної шкоди довкіллю.
Але є такі активні до галасу громадяни, які, жодного дня не відпрацювавши у лісі, не маючи уявлення про лісову галузь, починають вказувати нам, що і як робити, збурюють громадськість, безпідставно звинувачують лісівників у нищенні природи.
Доводимо до відома влади, громадськості вичерпну інформацію про усі наші лісогосподарські заходи. Кожній сільській раді надали план рубок, пояснили де і для чого їх проводимо, скільки вилучаємо лісоматеріалів. Пояснюємо також, що усі країни світу, які мають ліси, розвивають у себе їх промислову експлуатацію. Ліс – це відновлюваний ресурс. Його потребують багато галузей народного господарства. У провідних лісопромислових країнах Європи – Австрії, Швейцарії – обсяги заготівлі деревини дорівнюють її приросту.
Зазначу, що в наших Путильських лісах один з кращих у країні показник приросту – 5 метрів кубічних на гектар лісфонду, що загалом становить у рік додаткових 180 тисяч кубометрів деревини. А ми заготовляємо 65,5 тисяч кубів. Це свідчить про стале ведення лісового господарства.
У всі часи громадськість, влада усіх гілок найприскіпливіше ставилися саме до лісової галузі. Це нормально: хто працює до сьомого поту і має прибутки – до тих і увага. Але зовсім ненормально, коли на лісівників, які трудяться на державу, на достаток свого краю, зводять наклепи, говорять про тисячі щодня незаконно зрубаних дерев. На жаль, у нас нема жорсткої відповідальності за наклеп. Ми можемо, звичайно, подати в суд за образу професійної честі та ділової репутації. Але, питається, чому у цивілізованій правовій європейській державі, якою є Україна, державне підприємство мусить доводити свою правоту і сумлінну роботу?
Наш лісгосп прибутковий. Прибутки не падають з неба. Їх створюють важкою працею робітники лісгоспу. Досягнення нашого підприємства – це результат спільних зусиль його ветеранів праці, механізаторів, робітників лісових культур та лісозаготівель, лісничих, майстрів лісу, інженерних працівників.
Вчасно виплачуємо зарплату, за зароблені кошти мало не з нуля створили потужні виробничі фонди. Тільки за останні два роки вклали в розвиток основних фондів 10 млн грн. Для такого підприємства, як наше, це великі кошти.
– Прибуткові держлісгоспи з багатими активами – ласий шматок для передачі у приватні руки. Схоже, все йде до чергової приватизації у лісовій галузі. Знову лунають вимоги забрати у лісгоспів деревопереробний верстат і навіть бензопилу. Це правильно?
– Ми вже наступали на ці граблі і на ці бензопили. Про руйнівний результат таких експериментів красномовно свідчить доля Путильського лісокомбінату та інших таких самих підприємств, які зникли з промислової карти країни. А який там був потужний парк машин, верстатів, півтори тисячі робочих місць, переробка працювала у три зміни. Все втрачено. Питається, для чого треба було робити такі «реформи»?
Проте знову хтось хоче привласнити створені лісгоспами виробничі активи. Але тоді держава повинна зробити наступний обов’язковий крок: гарантувати лісівникам з бюджету кошти на охорону і захист лісів від пожеж, браконьєрства, на догляд за ними, на лісовідновлення. Бо лишити ліси без професійного догляду і державної охорони неможливо. У державному бюджеті хіба є сьогодні не це кошти?
Вже мали таку «реформу», коли у 1995 році потужні карпатські лісокомбінати перетворились на руїни, хоча мали безмежні можливості процвітати. Адже ставши закритим акціонерним товариством, Путильський лісокомбінат залишив собі всю техніку, усі виробничі потужності. А новоствореному Путильському держлісгоспу передав дві машини, півтора трактори і три бензопили. Бо ми, за задумом реформаторів, мали лише одне завдання – охороняти ліси.
Держава фінансувала лісову охорону рівно півроку. Потім нам сказали переходити на самофінансування. До того ж, в результаті «реформи» приватник довів ліси до занепаду. Проблема в тому, що тоді (як, врешті, і сьогодні) ті структури, від яких залежить доля галузі, не займалися економікою лісового господарства. Відділивши лісову охорону від переробки, не дали відповіді на ключове питання: хто буде доглядати ліси, відновлювати їх на зрубах, проводити санітарні рубки? Приватизований лісокомбінат цим займатися не хотів, бо це, як я вже казав, великі затрати.
Тож ми, лісівники, мусили взяти на себе завдання з відтворення та догляду за лісами, хоча не мали для цього ні засобів, ні фінансування. Зайнялися лісозаготівлею та деревопереробкою. На кошти, виручені з продажу лісоматеріалів, потроху купували машини, пилорами, розвивалися, забезпечуючи при цьому повний цикл ведення лісового господарства.
Сьогодні маємо переробні потужності в смт. Путила, в селах Селятин, Усть-Путила та Бісків. Побудували новий деревопереробний комплекс, закупили сучасний багатопильний верстат. Усі активи державного підприємства створені працею наших робітників – простих горян.
І що – знову комусь їх віддати?
– Хтось наче навмисно нав’язує суспільству хибну думку, що лісгоспи тільки тим і займаються, що рубають ліс, продають і переробляють. Може якраз для того, щоб їх було легше приватизувати?
– У Путильського держлісгоспу, у всіх лісогосподарських підприємств області, у моїх колег директорів, повірте, є багато в роботі позитиву. Ми не просимо, щоб нам співали дифірамби. Але чому з усіх боків тільки самий негатив? Чому ніхто не хоче вникнути в проблеми галузі, врешті, побачити її досягнення? Приміром, цього року Путильський держлісгосп вже реалізував продукції переробки на 16,4 млн грн, рентабельність виробництва становить 13%, а середня зарплата – 7,72 тис грн.
Загалом за перше півріччя цього року реалізовано продукції на 29,1 млн грн. Сплачено 2,9 млн грн соціального внеску, більше 9 млн грн податків до бюджетів усіх рівнів, у тому числі 2,7 млн грн до місцевих скарбниць територіальних громад Путильщини.
Ми також працюємо над розвитком побічного користування: збору і переробки грибів, ягід, лікарських рослин. Розвиваємо туристично-рекреаційний напрямок нашої діяльності. Для мандрівників, туристів та й для місцевих жителів вздовж доріг і стежок обладнали близько 20-ти місць відпочинку. На території кожного лісництва збудовані каплички. В Селятинському лісництві створено еколого-просвітницький центр. Єгерська служба лісгоспу піклуються про лісову фауну.
Наголошу також, що робота в лісі – небезпечна і відповідальна. Тому усі лісгоспи багато уваги приділяють виробничій безпеці, виділяють значні кошти на створення належних, безпечних умов праці.
Ми приймаємо закордонні делегації, їздимо за обміном досвідом до наших колег-лісівників в інші країни. Вони визнають і засвідчують високий професійний рівень ведення на Буковині лісового господарства. У тому числі – на Путильщині.
Роман ЧЕРЕВАТИЙ, в. о. начальника Чернівецького ОУЛМГ.
– Держлісгоспи області ведуть лісове господарство на належному професійному рівні. Усі заходи, пов’язані з комплексом лісогосподарських робіт, проводять винятково за власні кошти. У 2016 році роботи з лісовідтворення, підвищення продуктивності лісів та поліпшення їх якісного складу, захист від хвороб і шкідників, охорона державного лісового фонду від незаконних рубок та пожеж, проведення рубок головного користування та рубок формування і оздоровлення лісів потребували фінансування у 377,7 млн грн, яке було забезпечено держлісгоспами Чернівецького ОУЛМГ у повному обсязі.
Окрім того, за минулий рік держлісгоспи області сплатили до скарбниць усіх рівнів та до державних фондів 145 млн грн, що на 52,7 млн грн більше показника попереднього року. Обласне управління лісового та мисливського господарства робить важливі кроки в модернізації лісогосподарських підприємств саме у напрямку застосування природозберігаючих технологій. Придбана останнім часом лісгоспами техніка суттєво зменшує технологічний вплив на лісову екосистему. У 2015-2016 роках капітальні інвестиції наших лісогосподарських підприємств у розвиток виробництва становили 63,3 млн грн.
ДОСЬЄ
Петро Прокопович ФРЕЙ – профільну освіту отримав в Українському державному лісотехнічному університеті (м. Львів) за спеціальністю «Лісове господарство».
Трудову діяльність розпочав у 1983 році робітником лісокультурних робіт Усть-Путильського лісництва Путильського держлісгоспу. У цьому ж лісництві працював лісником, майстром лісу, лісничим.
У 2009-2011 роках – головний лісничий, а з вересня 2011 року – директор
ДП «Путильський лісгосп».
ДП «Путильський лісгосп» створено у 1995 році за рахунок реорганізації Путильського лісокомбінату. Забезпечує роботою 345 працівників.
Тільки 43% його лісів належать до експлуатаційних. Решта – захисні ліси, які мають наукове, історичне, екологічне значення. З них виділені заказники, інші об’єкти заповідного фонду, яким лісівники забезпечують належний догляд.
peredplata
