Після нещасного випадку шістнадцятилітня дівчина з Кельменців врятувала життя маленькій племінниці, погодившись стати донором для пересадки дитині своєї шкіри.
…Біда постукала у двері молодої матері Яни Погорілівської напередодні Великодніх свят – жінка саме закінчувала до них ретельну підготовку. Попоравшись по господарству, вирішила ще випрати деякі речі, мовляв, неодмінно згодяться на вихідних. Дворічне мамине щастя – маленька донечка Діаночка спокійно гралася у кімнаті. Тож Яна, набравши у миску окропу та залишивши її в коридорі будинку, вибігла до криниці за холодною водою.
– Я думала набрати води, аби розвести окріп та продовжити прання, – розповідає жінка, – і раптом почула несамовитий крик донечки. Метнулася до будинку та заледве не зомліла від жахливої картини: дитина стояла на тумбочці вся мокра і заходилася від плачу…
Зрозумівши, що мала впала в окріп, Яна, задихаючись від розпачу, зняла з донечки одяг та зателефонувала рідним, котрі живуть по сусідству. Дитину повезли до Кельменецької районної лікарні, але тамтешні медики вирішили не ризикувати здоров’ям та життям дитяти – випадок був надто критичним – і дівчинку доправили до Чернівців.
– Шанс на життя дитини лікар оцінив як «90 на 10», – пригадує завідувач опікового відділення лікарні швидкої медичної допомоги Мирослав Малейкий. Одразу було видно, що необхідно терміново робити пересадку шкіри – у Діаночки було обпечено 50% поверхні тільця.
Яна молила Всевишнього, аби лишень дитині підійшла її шкіра. Молода мати була впевнена, що обов’язково так і буде, бо саме вона є найближчою, найріднішою донечці людиною. Однак… Лікарі двічі робили аналізи, але нічим її не потішили: шкіра годилася лише на 99 %. Один відсоток несумісності міг спричинити фатальний кінець… Не змогли бути донорами і інші рідні – хтось колись чимось перехворів, і це стало перешкодою на шляху порятунку малої.
Аби не гаяти часу, у відчаї рідні звернулися до шістнадцятилітньої Діаноччиної тітки, одинадцятикласниці Кельменецького багатопрофільного ліцею Вікторії Горячко. При цьому запевнили її, що не ображатимуться, коли дівчина відмовить. Мовляв, вона дуже молода, вродлива, їй ще влаштовувати особисте життя. Та Вікторія твердо все вирішила одразу – донором племінниці вона буде неодмінно. До того ж, дівчина ніяких протипоказів зі здоров’ям не мала – до лікаря кілька років тому зверталася лишень, аби видалити «надокучливі» аденоїди.
– Саму операцію я не пам’ятаю, – пригадує дівчина. –У пам’яті закарбувалася картинка, коли мене привезли до операційної та вкололи наркоз. Але я дуже хотіла врятувати Діаночку.
Дівчина щиро зізнається, що було трохи лячно. Однак вона не подавала й найменшої ознаки свого страху. Для пересадки у Віти брали донорську шкіру з обох ніг. А після операції вона потрапила до тієї ж палати, у якій лежала рідна сестра з маленькою своєю донечкою. Коли юна тітка отямилася після анестезії та побачила щасливі, повні сліз радості очі старшої сестри, зрозуміла, що операція пройшла успішно. Місяць довелося пролежати на лікарняному ліжку, не можна було ходити, звично рухатися. Юна кельменецька благодійниця мужньо терпіла біль заради спасіння своєї улюблениці.
Нині Віта почувається значно краще. Ще трохи болять ноги, ще скутими та не такими впевненими, як раніше, є рухи юнки. Про операцію нагадують хіба що темні смуги на ногах. Лікарі кажуть, що з часом вони посвітлішають та й взагалі зникнуть. Діаночку з її матір’ю вже також виписали з лікарні додому. А це означає, що життю дівчинки тепер нічого не загрожує. Хоч дитина ще змушена лежати, Віта вже навідує її вдома. Діаночка радісно посміхається, піднімаючи на свою рятівницю темні, як мигдалинки, очі. Навряд чи дівчинка пам’ятатиме свою прикру пригоду, коли виросте. Та про це їй неодмінно розповість мама. Жінка каже, що довіку буде вдячна сестричці та залишатиметься у боргу перед нею. І хто знає – може, недалеко той час, коли Діаночка буде дружкою на весіллі у тітки Віти…
Вікторія ж готується закінчити ліцей. Їй дуже подобається професія перукаря, але не хотіла б зраджувати й улюбленій інформатиці. Тому дівчина має таємну мрію – вступити до університету на факультет комп’ютерних технологій. Однак переживає, що у родини може не вистачити грошей. Саме тому ми закликаємо очільників нашого відомого не лише в Україні національного вишу: зверніть увагу на це ім’я. Бо не кожен з молодих людей нині готовий до такої самопожертви…
Наталія БРЯНСЬКА
Світлини з відео ТСН
peredplata
