Звання «Мати-героїня», на жаль, не завжди асоціюється зі щасливим усміхненим обличчям шанованої суспільством Матері, котра подарувала світові «5 і більше дітей». Це добре усвідомила і мешканка с. Шишківці Кіцманського району Марія Іванівна Фалібога…
— Упродовж 30 років тяжко працювала на фермі телятницею, народила шестеро дітей, вони й мені допомагали, і гля-діли одне одного. В декретах не була – все намагалася заробити копійку, — розповідає Марія Іванівна. — Чесно працювала, усіх слухала, а тепер мене ніхто почути не хоче.
Жінка каже, що у далекому 1977 році їй присвоїли звання «Мати-героїня». Тоді вона мала п’ятеро діток. Опісля народила ще одну, і сьогодні, коли її подруги отримують винагороду за материнство, й собі звернулася з відповідним пакетом документів. Та яким же було здивування матері, коли односельці отримали почесне звання та винагороду, а їй відмовили… Не знайшовши з незрозумілих причин пояснення у сільського голови, Марія Фалібога поїхала до Кіцманя до відділу у справах сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрації.
Вердикт тамтешніх спеціалістів прозвучав як грім посеред ясного неба: «Вам не належить…». З’ясувалося, що третя дитина пані Марії, донька 1969 року народження, впродовж одного року виховувалася у Кіцманському інтернаті, тобто перебувала на повному державному утриманні. А отже, відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України, де визначено обов’язки батьків, «багатодітні матері, діти яких… без поважних причин виховувались в інтернатних закладах або були під опікою, не мають підстав для порушення клопотання щодо присвоєння почесного звання України «Мати-героїня»…
Може, це як аксіому й прийняла би багатодітна мати, може, й змирилася б з долею, однак вона добре пам’ятає, як з Кіцманя присилали гінців з проханням віддавати дітей до інтернату, аби він продовжував функціонувати, аби була хоч приблизно та кількість дітей, на яку розрахований був цей заклад. Вона пам’ятає, що тоді своїх дітей «на державне забезпечення» віддавало багато її односельчан, однак це не завадило нині їм успішно стати «Матерями-героїнями» та отримати винагороду. А це означає, що працівники сільської ради Шишківців, на переконання ображеної жінки, подали за належністю далеко не всі правдиві відомості про своїх земляків. І ще це означає, що вони могли б за бажання проконсультувати Марію Фалібогу, аби та використала всі ймовірні можливості для захисту свого доброго імені. Бо якщо навіть одна донька й виховувалася в інтернаті впродовж року, то інші п’ятеро виросли та виховані матір’ю добрими людьми. І кому, як не керівництву сільської громади, знати, що мати віддавала доньку до інтернату не через те, що не могла її самостійно виростити? Якби вона тоді про це знала, якби материнське серце підказало, може, сьогодні не доводилося би потерпати від тодішнього вчинку.
Наразі Марія Фалібога з Шишківців чекає офіційної відповіді про причину відмови у присвоєнні їй почесного звання України та вручення винагороди за своє материнство. Вона налаштована повернути собі заслужене, якщо навіть доведеться звертатися до органів прокуратури чи й деінде. Де Матір, врешті, вислухають та обов’язково почують.
Чим закінчаться пошуки правди, повідомимо згодом.
Наталія БРЯНСЬКА