Вагітність вони планували заздалегідь, бо після одного прикрого випадку свого часу Людмила вже втратила дитя. Аби відчути справжнє щастя материнства, молода жінка за порадою фахівців впродовж тривалого часу зміцнювала організм, вживала вітамінні препарати, вчасно і скрупульозно дослухалася до всіх порад медиків, аби лишень змогти виносити, аби майбутнє малятко затишно почувалося у її лоні. Отже, коли настала вагітність, радості подружжя не було меж. Допоки у державному закладі її не ставили на облік, Людмила з перших днів зачаття довірилася приватній клініці. Її спостерігали досвідчені фахівці. Вони і на словах, і документально переконували жінку, що все гаразд, що плід розвивається нормально. Саме тому Петро залишив вагітну дружину на рідних та виїхав за кордон заробляти гроші для майбутнього нащадка. Батько, за його словами, був переконаний, що народиться саме син…
З далеких заробітків чоловік щодня телефонував та просив кохану про все його повідомляти. Щаслива ж Людмила відвідувала консультації, здавала аналізи. Аби бути впевненою, що й надалі все гаразд з вагітністю та дитиною, продовжувала спостереження та робила УЗД не лише у державних медичних закладах, а й у приватних. Не шкодувала грошей на дорогі аналізи.
— Ніде нічого підозрілого не виявляли, — розповідає чоловік Людмили. – Будь-який перинатальний скринінг документально свідчив, що ні спадкового, ані жодного іншого захворювання чи відхилення від норми немає. Окрім того, й сама дружина почувалася дуже добре.
Отож поки Петро працював за кордоном, жінка щоразу телефоном повідомляла йому, що наприкінці жовтня він стане щасливим батьком абсолютно здорової дитини.
…Біда постукала у двері оселі Гавалешків неочікувано. Людмила за черговою порадою лікарів лягла до стаціонару на допологову підготовку. Висновок чергового УЗД був позитивним, лікарі чи не щодня підтверджували, що й кардіомоніторинг у нормі. Та за тиждень до визначеного терміну пологів жінка раптом довідалася, що з якогось дива аналізи погіршилися і треба негайно штучно викликати пологи або ж робити кесарів розтин.
…Вона опритомніла після дії анестезії аж наступного дня, вся в пухирцях від опіків йодним розчином – так, за її словами, лікарі «постаралися». Синочка поряд не побачила. Коли ослабленим голосом запитала про нього, їй відповіли, що немовлятко забрали на невідкладну операцію до дитячої лікарні. При цьому працівники пологового будинку запевнили породіллю, що все нормально й приводу для хвилювання немає, просто дитині слід виправити пупкову грижу. Бо вона народилася з такою патологією – омфалоцеле…
Коли ж породілля трохи набралась сил і вже могла провідати сина у лікарні, її ошелешили ще більше: повідомили, що у немовляти виявлено тяжкі проблеми з серцем і що дитина не має найменших шансів на життя…
— Не може так бути, аби впродовж всієї вагітності аналізи та самопочуття Людмили були винятково позитивними, а перед пологами раптом з’явилися такі серйозні аномалії, — каже Петро Гавалешко. – Просто здорову дитину, яку виносила моя дружина, забрали, натомість дали чужу – вочевидь, сподіваючись, що насправді у Люди чоловіка немає.
Дитина померла, не проживши й місяця. Петро ще встиг побачити хлопчика живим та, порадившись з родиною, замовив ДНК-експертизу і звернувся до прокуратури. Поки йде мляве, як він стверджує, розслідування, подружжя за вимогою отримало результати експертизи, які підтверджують… біологічне батьківство. Однак вони не вірять цьому документу та вважають, що його сфальсифіковано. «Ворон ворону око не виклює», — з гіркотою констатують Петро та Людмила. Як вони з’ясували, працівник розрекламованої лабораторії, що брав аналізи на встановлення батьківства, виявився колишнім працівником дитячої лікарні. Окрім всього, копія та оригінал надважливого документа абсолютно відрізняються – як йому вірити?
Головний лікар пологового будинку №1 Чернівців Дмитро Манчуленко з цього приводу спілкуватися відмовляється. Секретар турботливо оберігає спокій керівника – мовляв, у нього на прийомі надто багато пацієнтів, не виходить домовитися про зустріч з журналістом.
В управлінні охорони здоров’я міської ради про прикру ситуацію не чули.
— До нас з цього приводу ніхто не звертався, я навіть не знаю, з якого пологового будинку вийшла ця історія, – каже Любов Миколаївна Бабаєнко, перший заступник начальника міського управління охорони здоров’я. – Треба ж мати якісь докази, підстави чи факти, зрештою. Якби було звернення (оскільки пологові будинки є комунальними закладами), ми б здійснили перевірку. Запросили б обласних фахівців, може, і представників прокуратури. Також звернулися б до спеціалістів з кафедри акушерства та гінекології нашого медуніверситету. Треба піднімати та вивчати всі медичні документи, картки. В перебігу вагітності трапляються непередбачувані випадки…
У відділі материнства і дитинства Головного управління охорони здоров’я ОДА про цей «давній» випадок знають. Тамтешні фахівці переживають за честь галузі та нарікають на те, що лікар приватної клініки просто (?!) не діагностував вроджену ваду і це стало підставою для батьків стверджувати, що немовля підмінили. Однак усі питання, мовляв, слід вирішувати цивілізовано. І що УЗД-дослідження не є 100-відсотковим методом верифікації (підтвердження – Н.Б.) стану дитини. Та захищають керівника пологового будинку №1 – він, виявляється, людина не публічна, аби спілкуватися з журналістами…
Петро Гавалешко старається оберігати дружину від будь-якого негативу та здебільшого самотужки шукає правди. Він каже, що доказів білої халатності з народженням первістка має значно більше, аніж здається медикам, та йтиме до кінця, чого б це йому не вартувало. Чоловік переконаний, що поховав не свого синочка. Він щиро вірить, що разом з Людмилою ще радітиме дзвінкому дитячому сміху в своїй оселі. Однак тепер нізащо не довірить дружину та майбутню дитину місцевим ескулапам.
Наталія Брянська
колаж – газета \”Час\” (с)
peredplata
