«Час» в минулих числах писав про статки і обласних очільників, і секретаря Чернівецької міської ради, і навіть прокурорів. Думається, що варто нашим читачам знати й про статки тих, у чиїх руках перебувають долі і волі всіх вищезазначених осіб та й усіх смертних загалом.
Отже, надіслали ми запити щодо інформації про доходи та майно суддів до наших судів – Шевченківського районного, апеляційного, адміністративного та господарського. І, на жаль для буковинців та закону «Про доступ до публічної інформації», а також на щастя й до заслуги голови господарського суду Чернівецької області Бориса Желіка, тільки він один надав запитувану нами інформацію. І в адміністративному, і в районному судах нам сказали, що з копіями декларацій ми можемо ознайомитись на сайті Державної судової адміністрації. Те саме нам відповіли й в апеляційному суді, вказавши ще й, що «інформація про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру за 2011 рік голови апеляційного суду Чернівецької області та його заступника не містять ознак публічної», а тому наш запит задоволенню не підлягає.
Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції»,
стаття 16:
«1. Особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється:
1) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом;
2) надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону.
2. Не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом інформація про розміри, види оплати праці осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону (підпункт «ґ» – судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій), а також одержані цими особами за правочинами, які підлягають обов’язковій державній реєстрації, дарунки (пожертви)».
Закон України «Про доступ до публічної інформації», стаття 22:
«Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації».
І справді, декларації усіх суддів з кожного куточка України після 1 травня мали б з’явитись на сайті Державної судової адміністрації. Отож ми, дочекавшись зазначеної дати, кинулись шукати цей скарб. Однак не знайшли. На запитання, де ж декларації, в Державній судовій адміністрації нам повідомили, що їх не буде, усі копії повертаються в суди на місця, бо парламент прийняв поправки до законів і відмінив обов’язковість публікування декларацій суддів. Отакої…
Річ у тім, що відповідно до нового законодавства, судді мали б надавати копії своїх декларацій до Державної судової адміністрації, котра й мала б розміщувати їх на своєму сайті, згідно з наказом від 9 квітня 2012 року «Про затвердження Порядку оприлюднення на офіційному веб-сайті судової влади копії декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) судді, поданої до органу державної податкової служби за своєю податковою адресою». Тоді громадськість могла б побачити, як і за скільки живуть судді. Однак не так сталось, як мало би бути і є в демократичних країнах. Молодий депутат регіонал Віталій Хомутиннік ще на початку квітня вирішив звернутися до верховної ради із законопроектом про зміни до деяких законів. Йшлося про податкове законодавство, подвійне декларування тощо. Про суддів там навіть не згадувалось.
І після прийняття законопроекту в парламенті у першому читанні очолюваний ним комітет з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики вніс до нього низку поправок. Таким чином і за основу, і в цілому депутати прийняли абсолютно новий за своєю суттю та наслідками документ. Зокрема, одним із пунктів доопрацьованого законопроекту, а тепер вже закону, стало вилучення із закону України «Про судоустрій та статус суддів» пункту про обов’язковість оприлюднення декларацій суддів. І лобіювали це питання, окрім регіонала Хомутинніка, ще й бютівець Яворівський та нашоукраїнець Кармазін.
Отак от депутати самі ж 24 квітня проголосували за зміни, якими вилучили із суддівського закону пункт, згідно з котрим судді були зобов’язані «подавати щорічно не пізніше 1 травня до Державної судової адміністрації України для оприлюднення на офіційному веб-сайті судової влади копію декларації про майновий стан і доходи». Про оприлюднення – ні слова. І замінили його на такий пункт, який нічим не зобов’язує служителів Феміди. Відповідно до нього, суддя повинен «декларувати майно, доходи, витрати і зобов’- язання фінансового характеру». Також слуги народні на догоду суддям повністю, без будь-яких замін, вилучили частину 5 закону «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої у суддівській декларації «повинні міститись відомості про доходи, цінні папери, нерухоме, цінне рухоме майно, вклади у банках, фінансові зобов’язання та про видатки судді, якщо разові видатки перевищують розмір його місячного заробітку. У додатку до податкової декларації мають вказуватися зазначені відомості й стосовно членів його сім’ї та осіб, з якими він спільно проживає або пов’язаний спільним побутом».
А 28 квітня, вже після того, як зміни набрали чинності, Державна судова адміністрація видала наказ, за яким необхідно повернути копії декларацій в суди та видалити всі листи з копіями декларацій, котрі надійшли на електронну пошту.
Отак от, на відміну від європейських розвинених держав, де інформація про доходи таких впливових людей є публічною, у нас вона за кілька днів стала недоступною.
Суддя господарського суду відкрив свої
доходи
Як ми вже зазначали, єдиний представник судової влади, котрий надав нам копії своєї та заступника декларацій – це голова господарського суду Чернівецької області пан Желік. Отже, у пана Бориса, котрий з членів сім’ї вказав дружину пані Валентину, загальна сума сукупного доходу за 2011 рік склала 346 тисяч 861 гривню. З них 117 з половиною тисяч – зарплатня, 3 320 грн.– матеріальна допомога, 127 тисяч – дохід від відчуження рухомого і нерухомого майна та майже 99 тисяч – щомісячне грошове утримання суддів. Дружина ж за 2011 рік мала дохід лишень у вигляді зарплатні, і він склав 16490 грн.
Пан суддя володіє чотирма земельними ділянками, розташованими на території Чернівецької області, а саме: в Чернівцях має ділянку площею 542 кв. м, у Глибоцькому районі в селі Валя Кузьміна – 2 896 кв. м, в селі Коровія задекларував дачну ділянку площею 800 кв. м, і в Хотинському районі — земельний пай площею 9 400 кв. м. Ні житлового будинку, ні квартири пан Борис, згідно з документом, у власності не має. З нерухомості — тільки гараж площею 24 кв. м. Також нічим не володіє і його дружина. З транспортних засобів суддя задекларував мотоцикл «Урал» 1992 року випуску. А на утримання майна в 2011 році витратив більше 7 тисяч. Досить значну суму – майже 66 з половиною тисяч гривень — суддя виплатив на погашення основної суми позики (кредиту) та сплатив майже 6 тисяч відсотків.
Його ж заступник пан Іван Скрипничук, котрий має дружину та сина, задекларував сукупного доходу за 2011 рік 192 тисячі 114 грн. З них зарплатня склала 97 тисяч 644 грн., дохід від викладацької, наукової діяльності – 6 330 грн., матеріальна допомога – 2988 грн. та щомісячне грошове утримання суддів – більше 85 тисяч. Земельними ділянками, на відміну від свого керівника, пан Іван не володіє. З нерухомого майна він задекларував лишень квартиру в Чернівцях площею 68 кв. м. У членів же сім’ї в декларації записана земельна ділянка площею 707 кв. м. у садовому товаристві «Текстильник». Також родина володіє квартирою в Чернівцях площею 106 кв. м та металевим гаражем в 16 кв. м. Пан суддя не має транспортних засобів, але члени сім’ї мають Шкоду-Октавію 2007 року випуску. На утримання майна ж пан суддя витратив 6680 грн., а члени його сім’ї – 7980 грн.
Такі от суддівські статки. Ті, про які нам вдалось дізнатися. На жаль, закон «Про доступ до пуб- лічної інформації», котрим можуть користуватися всі, не тільки журналісти, не так працює, як того б хотілось. Бо приймаються різні зміни до інших законів, якими норми цього «доступного» закону нівелюються. А влада їх почасти взагалі не виконує.
Та все ж ми сподіваємось, що наші судді колись таки зрозуміють, що отримують чималеньке утримання за рахунок бюджетних коштів, рух яких громада має право знати і контролювати. І небажання надавати свої декларації СУДДЯМИ викликає великі перестороги та подив. Бо ж хто, як не судді, першими мали б показати приклад відкритості. Адже саме до суду закон посилає йти, коли людині відмовили в доступі до інформації. То куди, питається, тепер йти за правдою?
Надія ВІРНА
peredplata
