Полководець журналістів
Василь Бабух…
Почесна журналістів варта.
Вінки і квіти – безшелесності кортеж.
І листя це, мов «Іскри із осінньоватри»,
Що уплітається в ходу востаннє теж.
І небо над Годиловом розпяте.
Чіпка німотність в тиші розрива серця.
Факт неспростовний: в полководця відкалатало.
Він більш не звірить курс ритмічний Чернівцям.
Однак Вікнянський чоловік буде у Слові,
Яке надійно ватрі інших залишив.
Ми зітремо навальне з ясновіччя олово
Й дослухаємось Василевого:
«Пиши…».
Василь Джуран