Геннадій Москаль про румунські паспорти для буковинців

Геннадій Москаль про румунські паспорти для буковинцівГазета «Час» продовжує публікувати відповіді народного депутата України Геннадія Москаля, котрі він давав на запитання читачів під час веб-конференції. Кілька запитань стосувались дуже актуального для Чернівецької області питання, а саме: румунські паспорти, загроза національній безпеці, спроба відділити Буковину до Румунії тощо.
Ось як відповів Геннадій Москаль на запитання читача щодо того, чи є генерал власником паспорта сусідньої Румунії та про своє відношення до явища подвійного громадянства.

– Мушу вас розчарувати – я не є власником румунського паспорта, мені вуйко вислав паспорт з Парагваю, – посміхаючись, відповідає народний депутат Геннадій Москаль. – Тепер про моє ставлення до подвійного громадянства.

Навіть працюючи на посаді голови Держкомнацміграції при Кучмі, я завжди публічно говорив, що Україна має позбутися фобії подвійного громадянства. Це моє конституційне право, передбачене ст. 34 Конституції. Дійсно, у ст. 4 Основного закону сказано, що в Україні існує єдине громадянство. Але всі не до кінця читають цю статтю. А там сказано: «Питання набуття і припинення громадянства визначається законом»! У нашому житті переписати можна що завгодно – крім, звісно, Біблії, Корану і Тори. До речі, чомусь ніхто не кричав, коли в країні стався конституційний переворот – коли за допомогою Конституційного суду з парламентсько-президентської республіки нас повернули до президентської.

Та менше з тим. Ст. 25 Конституції говорить, що «Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство». Але ця норма не розвинена у законодавстві, і, на жаль, з 1991 року Верховна рада з цього приводу так нічого і не прийняла! Чому я так детально про це говорю? Бо ЗМІ з нас, буковинців, зробили якихось зрадників, а з сусідньої Румунії, звідки, за словами деяких журналістів і політиків, мало не кожного дня приїздять емісари з чемоданами румунських паспортів, ходять від хати до хати і майже силою примушують їх забирати. Якось недавно я був на міжнародній конференції в Бухаресті й поселився в готелі. З тим запасом румунської мови, який маю, зміг більш-менш пояснити, що мені потрібно. Раптом задзвонив мобільний телефон, і я почав розмовляти російською. Після цього портьє якось автоматично теж перейшла на російську, розказала, що сама з Молдови, закінчила політехнічний університет. Я спитав, чому не працює за спеціальністю, а вона відповіла, що чекає отримання громадянства, оскільки без громадянства в Румунії можна працювати тільки у сфері послуг. Також розповіла, що зараз в Румунії дуже жорсткі умови щодо надання громадянства, оскільки з’явилася велика кількість шахраїв з числа жителів колишніх країн СРСР, що надають в консульства підроблені свідоцтва про народження батьків, які нібито народилися на території Буковини і Бессарабії до 1940 року. Сьогодні комісія з громадянства при румунському мін’юсті перевіряє усі документи через румунські архіви. Це займає масу часу — їх всього 9 осіб (мають статус суддів), а рішення може бути прийняте не менш ніж 3 особами. Ось тому так довго і чекають люди отримання румунського громадянства.

Але це питання я знаю не тільки з розповіді цієї дівчини. До речі, мене, як фахівця в галузі міграційного права, запрошують читати лекції в деяких київських вузах, виступати на міжнародних конференціях. Я є автором книги «Міграційне законодавство України» і видав 4 томи книги «Міграційне законодавство зарубіжних країн». Крім депутатської діяльності, займаюся науковою і викладацькою. Усі, хто зараз кричить про шкоду подвійного громадянства, чинять як за СРСР, коли всі кричали «Свободу Нельсону Манделі і Анжелі Девіс», але ніхто не знав, хто ці люди. Так і зараз – засуджують те, в чому абсолютно не розуміються.

Отже, подвійне громадянство – це стандарт ЄС, і якщо ми йдемо до Європи, то цього питання не уникнемо. Візьмемо, для прикладу, Молдову. Парламент прийняв закон про подвійне громадянство, вніс зміни до Конституції. І що сталося? Румунія напала на них? За моїми даними, 70% громадян Молдови є громадянами Румунії, 250 тисяч громадян Придністров’я є громадянами України, решта – Росії, Молдови, Румунії та інших країн. Бо з паспортом громадянина Придністров’я можна хіба що в магазин сходити! Але Молдова сьогодні не говорить, що Україна може напасти Придністров’я з метою захисту своїх громадян.
Багато «тролів», які нічого в своєму житті не досягли і лише сидять в Інтернеті, звинувачують мене в тому, що я, мовляв, забув конфлікт між Грузією і Південною Осетією. Там зовсім інша ситуація. По-перше, осетинів і грузинів відрізняє не тільки національність і релігія, але й інші чинники. По-друге, з осетинським паспортом, як і з придністровським, неможливо було нікуди виїхати, тому вони приймали російське громадянство. По-третє, першим в конфлікт (і доволі бездарно) вв’язався Саакашвілі, що в результаті й призвело до збройного конфлікту з Росією. Треба розуміти, що Росія ніколи не віддасть ні Південну Осетію, ні Абхазію, ні Придністров’я.

На деяких міжнародних конференціях від посадовців російської державної міграційної служби я неодноразово чув, що там вже готовий закон про прийом у російське громадянство без будь-яких обмежень громадян України, Білорусії та інших держав колишнього СРСР. От тут найбільша загроза для України! Тому що раптом півкраїни може опинитися громадянами Росії, попри волю українського керівництва! Росія ж не забороняє подвійного громадянства.
Йдемо далі. Потрібно розрізняти поняття подвійного громадянства і поновлення в громадянстві. В нашому законодавстві нема визначення поновлення в громадянстві. Будь-яка країна, в тому числі й Україна, ставить вимогу, що на державній службі, у військових формуваннях депутатами різних рівнів і право голосу мають тільки громадяни даної країни. І турбуватися про те, кому хто буде складати присягу, не потрібно, бо призову скоро не буде, а буде контрактна армія. Жителі Чернівецької області пам’ятають, скільки в нас раніше було військових, а що зараз? Один нещасний полк, який скоро теж скоротять. І чи є в нас взагалі армія? Фактично ні.

Є питання щодо набуття українського громадянства з метою приватизації землі. Як колишній член комісії з громадянства при президенті скажу відверто – черги не було і нема, тому що економічні, соціальні і політичні процеси завели Україну до прірви.

Чи буде проведена реституція? Як правило, наші сусіди, котрі вступили до ЄС, питання реституції розглядали останнім, тому що воно – найбільш болісне. І Чернівці є найбільш вразливим містом у цьому питанні, тому що під реституцію не підпадають знищені під час війни об’єкти. На щастя, Чернівці під час війни не постраждали. На відміну від того ж Тернополя – там це питання ніколи не буде актуальним. Є дві форми реституції: повернення майна в натурі або грошова компенсація. Деякі буковинці забули, що значна частина реституції вже відбулася. По-перше, згідно з указом президента, державні органи та органи місцевого самоврядування були зобов’язані повернути всі культові споруди греко-католикам та іншим конфесіям. Наприклад, будівлю архіву – того, що навпроти СБУ, – віддали католицькій громаді. По-друге, – розпаювали колгоспи і повернули людям частину землі. Сьогодні до ручки дійшла система споживкооперації – вона теж колись була заснована пайовиками, а не державою.
Але повернімося до питання громадянства. Люди питають: чому президент, Верховна рада і Кабмін не реагують на факти поновлення громадянства? Тут треба підходити з наукової точки зору, а не ура-патріотичної. В листопаді 2011 року я звернувся до МЗС РФ з проханням надати мені таємний додаток до пакту Молотова-Ріббентропа. Колись, у перші роки Незалежності, я бачив фотокопію оригіналу в музеї Буковини в Сучаві. В додатку немає Північної Буковини, є тільки Бессарабія!

Питання в одному: чи були правові підстави передачі колишнього герцогства Буковина Австро-Угорської імперії Румунії? Уважно вивчив документи Буковинського віча, яке хотіло приєднатися до ЗУНР, а також Національних зборів, які звернулися до короля Румунії щодо приєднання до складу Румунії. З точки зору міжнародного права обидва документи мають дуже слабку юридичну силу. Дехто згадує Версальський мирний договір, але він стосувався тільки Німеччини, що капітулювала. 10 вересня 1919 року був підписаний Сен-Жерменський мирний договір (який досі не денонсований). Австрія визнала відокремлення Угорщини, Чехословаччини, частини польських територій та погодилася на територіальні претензії в тому числі й Румунії. До Польщі приєднали Західну Галіцію, до Чехословаччини – Підкарпатську Русь, Трансільванія і частина Банату були передані Румунії. А також Буковина, яка тоді становила єдине ціле (на південну і північну її поділили тільки 28 червня 1940 року).

Таким чином, не маючи нічого, крім Сен-Жерменського мирного договору, міністерство закордонних справ України та Румунія мали підписати договір про запобігання подвійному громадянству, чи поновленню в громадянстві, чи усуненню вже існуючого подвійного громадянства. Або домовитися з Румунією про анулювання румунського громадянства в українців, що так і не було зроблено за СРСР. Але це так і не було зроблено. На мої запити МЗС відповідає, що у них нема достатньої міжнародно-правової бази. Тому в цій ситуації нам, буковинцям, не треба кидати каміння одне в одного і виставляти область на посміховисько перед усією Україною. Тим більше, що президент, Кабмін, Верховна рада та МЗС мовчать з причин, описаних вище.
Але це моя власна думка – хтось з нею погодиться, а хтось буде відстоювати власну. Ця думка чисто наукова і не має жодного політичного підтексту – я відповідаю не як політик, а як фахівець у галузі міжнародного права.