Газета «Час» продовжує публікувати відповіді народного депутата України Геннадія Москаля, котрі він давав на запитання читачів під час веб-конференції. Кілька запитань стосувались дуже актуального для Чернівецької області питання, а саме: румунські паспорти, загроза національній безпеці, спроба відділити Буковину до Румунії тощо.
Ось як відповів Геннадій Москаль на запитання читача щодо того, чи є генерал власником паспорта сусідньої Румунії та про своє відношення до явища подвійного громадянства.
– Мушу вас розчарувати – я не є власником румунського паспорта, мені вуйко вислав паспорт з Парагваю, – посміхаючись, відповідає народний депутат Геннадій Москаль. – Тепер про моє ставлення до подвійного громадянства.
Навіть працюючи на посаді голови Держкомнацміграції при Кучмі, я завжди публічно говорив, що Україна має позбутися фобії подвійного громадянства. Це моє конституційне право, передбачене ст. 34 Конституції. Дійсно, у ст. 4 Основного закону сказано, що в Україні існує єдине громадянство. Але всі не до кінця читають цю статтю. А там сказано: «Питання набуття і припинення громадянства визначається законом»! У нашому житті переписати можна що завгодно – крім, звісно, Біблії, Корану і Тори. До речі, чомусь ніхто не кричав, коли в країні стався конституційний переворот – коли за допомогою Конституційного суду з парламентсько-президентської республіки нас повернули до президентської.
Та менше з тим. Ст. 25 Конституції говорить, що «Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство». Але ця норма не розвинена у законодавстві, і, на жаль, з 1991 року Верховна рада з цього приводу так нічого і не прийняла! Чому я так детально про це говорю? Бо ЗМІ з нас, буковинців, зробили якихось зрадників, а з сусідньої Румунії, звідки, за словами деяких журналістів і політиків, мало не кожного дня приїздять емісари з чемоданами румунських паспортів, ходять від хати до хати і майже силою примушують їх забирати. Якось недавно я був на міжнародній конференції в Бухаресті й поселився в готелі. З тим запасом румунської мови, який маю, зміг більш-менш пояснити, що мені потрібно. Раптом задзвонив мобільний телефон, і я почав розмовляти російською. Після цього портьє якось автоматично теж перейшла на російську, розказала, що сама з Молдови, закінчила політехнічний університет. Я спитав, чому не працює за спеціальністю, а вона відповіла, що чекає отримання громадянства, оскільки без громадянства в Румунії можна працювати тільки у сфері послуг. Також розповіла, що зараз в Румунії дуже жорсткі умови щодо надання громадянства, оскільки з’явилася велика кількість шахраїв з числа жителів колишніх країн СРСР, що надають в консульства підроблені свідоцтва про народження батьків, які нібито народилися на території Буковини і Бессарабії до 1940 року. Сьогодні комісія з громадянства при румунському мін’юсті перевіряє усі документи через румунські архіви. Це займає масу часу — їх всього 9 осіб (мають статус суддів), а рішення може бути прийняте не менш ніж 3 особами. Ось тому так довго і чекають люди отримання румунського громадянства.
Але це питання я знаю не тільки з розповіді цієї дівчини. До речі, мене, як фахівця в галузі міграційного права, запрошують читати лекції в деяких київських вузах, виступати на міжнародних конференціях. Я є автором книги «Міграційне законодавство України» і видав 4 томи книги «Міграційне законодавство зарубіжних країн». Крім депутатської діяльності, займаюся науковою і викладацькою. Усі, хто зараз кричить про шкоду подвійного громадянства, чинять як за СРСР, коли всі кричали «Свободу Нельсону Манделі і Анжелі Девіс», але ніхто не знав, хто ці люди. Так і зараз – засуджують те, в чому абсолютно не розуміються.
Отже, подвійне громадянство – це стандарт ЄС, і якщо ми йдемо до Європи, то цього питання не уникнемо. Візьмемо, для прикладу, Молдову. Парламент прийняв закон про подвійне громадянство, вніс зміни до Конституції. І що сталося? Румунія напала на них? За моїми даними, 70% громадян Молдови є громадянами Румунії, 250 тисяч громадян Придністров’я є громадянами України, решта – Росії, Молдови, Румунії та інших країн. Бо з паспортом громадянина Придністров’я можна хіба що в магазин сходити! Але Молдова сьогодні не говорить, що Україна може напасти Придністров’я з метою захисту своїх громадян.
Багато «тролів», які нічого в своєму житті не досягли і лише сидять в Інтернеті, звинувачують мене в тому, що я, мовляв, забув конфлікт між Грузією і Південною Осетією. Там зовсім інша ситуація. По-перше, осетинів і грузинів відрізняє не тільки національність і релігія, але й інші чинники. По-друге, з осетинським паспортом, як і з придністровським, неможливо було нікуди виїхати, тому вони приймали російське громадянство. По-третє, першим в конфлікт (і доволі бездарно) вв’язався Саакашвілі, що в результаті й призвело до збройного конфлікту з Росією. Треба розуміти, що Росія ніколи не віддасть ні Південну Осетію, ні Абхазію, ні Придністров’я.
На деяких міжнародних конференціях від посадовців російської державної міграційної служби я неодноразово чув, що там вже готовий закон про прийом у російське громадянство без будь-яких обмежень громадян України, Білорусії та інших держав колишнього СРСР. От тут найбільша загроза для України! Тому що раптом півкраїни може опинитися громадянами Росії, попри волю українського керівництва! Росія ж не забороняє подвійного громадянства.
Йдемо далі. Потрібно розрізняти поняття подвійного громадянства і поновлення в громадянстві. В нашому законодавстві нема визначення поновлення в громадянстві. Будь-яка країна, в тому числі й Україна, ставить вимогу, що на державній службі, у військових формуваннях депутатами різних рівнів і право голосу мають тільки громадяни даної країни. І турбуватися про те, кому хто буде складати присягу, не потрібно, бо призову скоро не буде, а буде контрактна армія. Жителі Чернівецької області пам’ятають, скільки в нас раніше було військових, а що зараз? Один нещасний полк, який скоро теж скоротять. І чи є в нас взагалі армія? Фактично ні.
Є питання щодо набуття українського громадянства з метою приватизації землі. Як колишній член комісії з громадянства при президенті скажу відверто – черги не було і нема, тому що економічні, соціальні і політичні процеси завели Україну до прірви.
Чи буде проведена реституція? Як правило, наші сусіди, котрі вступили до ЄС, питання реституції розглядали останнім, тому що воно – найбільш болісне. І Чернівці є найбільш вразливим містом у цьому питанні, тому що під реституцію не підпадають знищені під час війни об’єкти. На щастя, Чернівці під час війни не постраждали. На відміну від того ж Тернополя – там це питання ніколи не буде актуальним. Є дві форми реституції: повернення майна в натурі або грошова компенсація. Деякі буковинці забули, що значна частина реституції вже відбулася. По-перше, згідно з указом президента, державні органи та органи місцевого самоврядування були зобов’язані повернути всі культові споруди греко-католикам та іншим конфесіям. Наприклад, будівлю архіву – того, що навпроти СБУ, – віддали католицькій громаді. По-друге, – розпаювали колгоспи і повернули людям частину землі. Сьогодні до ручки дійшла система споживкооперації – вона теж колись була заснована пайовиками, а не державою.
Але повернімося до питання громадянства. Люди питають: чому президент, Верховна рада і Кабмін не реагують на факти поновлення громадянства? Тут треба підходити з наукової точки зору, а не ура-патріотичної. В листопаді 2011 року я звернувся до МЗС РФ з проханням надати мені таємний додаток до пакту Молотова-Ріббентропа. Колись, у перші роки Незалежності, я бачив фотокопію оригіналу в музеї Буковини в Сучаві. В додатку немає Північної Буковини, є тільки Бессарабія!
Питання в одному: чи були правові підстави передачі колишнього герцогства Буковина Австро-Угорської імперії Румунії? Уважно вивчив документи Буковинського віча, яке хотіло приєднатися до ЗУНР, а також Національних зборів, які звернулися до короля Румунії щодо приєднання до складу Румунії. З точки зору міжнародного права обидва документи мають дуже слабку юридичну силу. Дехто згадує Версальський мирний договір, але він стосувався тільки Німеччини, що капітулювала. 10 вересня 1919 року був підписаний Сен-Жерменський мирний договір (який досі не денонсований). Австрія визнала відокремлення Угорщини, Чехословаччини, частини польських територій та погодилася на територіальні претензії в тому числі й Румунії. До Польщі приєднали Західну Галіцію, до Чехословаччини – Підкарпатську Русь, Трансільванія і частина Банату були передані Румунії. А також Буковина, яка тоді становила єдине ціле (на південну і північну її поділили тільки 28 червня 1940 року).
Таким чином, не маючи нічого, крім Сен-Жерменського мирного договору, міністерство закордонних справ України та Румунія мали підписати договір про запобігання подвійному громадянству, чи поновленню в громадянстві, чи усуненню вже існуючого подвійного громадянства. Або домовитися з Румунією про анулювання румунського громадянства в українців, що так і не було зроблено за СРСР. Але це так і не було зроблено. На мої запити МЗС відповідає, що у них нема достатньої міжнародно-правової бази. Тому в цій ситуації нам, буковинцям, не треба кидати каміння одне в одного і виставляти область на посміховисько перед усією Україною. Тим більше, що президент, Кабмін, Верховна рада та МЗС мовчать з причин, описаних вище.
Але це моя власна думка – хтось з нею погодиться, а хтось буде відстоювати власну. Ця думка чисто наукова і не має жодного політичного підтексту – я відповідаю не як політик, а як фахівець у галузі міжнародного права.
peredplata
