Чергова ментовська нічна вакханалія над обуреними громадянами України потребує деяких технічних висновків. Кожного разу на черговій акції громадської непокори українці знову і знову наступають на одні й ті ж граблі…
1.Коли вас б’ють, збивають з ніг або заламують руки – не треба скандувань типу: «міліція з народом»; «що ви робите»; «як вам не соромно» тощо. Вони не з народом. Вони знають, що роблять. І їм не соромно.
Краще мовчки спробуйте зорієнтуватися і визначити, чим ви можете допомогти як собі, так і тим, хто знаходиться поруч з вами.
2.Не треба бути стадом. Бігати всім натовпом за одним провокатором чи теревенити з представниками різних виконавчих структур значно легше, ніж увесь час пам’ятати мету свого приходу на акцію – якомога довше протриматися на ній і якомога сильніше укріпитись.
3.Знайомтеся з тими, кого ви бачите на акції вперше. Не всі, хто у цивільному є вашими спільниками. Якщо люди викликають у вас підозру, поговоріть з ними, придивіться до кола їх спілкування, послухайте, про що вони спілкуються між собою, повідомте про підозри інших.
4. Стежте за ознаками наближення активних дій. Вони очевидні: представник влади приходить на переговори, недалеко з’являються автозаки і автобуси, поряд кучкуються невідомі люди в цивільному, на вулиці вимикають світло тощо.
5. Спробуйте у натовпі віднайти однодумців та якось організуватись для захисту протестувальників.
6. На будь якій акції є т.зв. «мертва зона» – це коли першу пару випущено, здається, що все закінчується, можна чи йти додому, чи, користуючись нагодою, зайти з друзями в найближче кафе. Пам’ятайте: затишшя буває тількі перед бурею! Мета ж не в тому, щоби прийти о шостій та піти о десятій (для галочки), а в тому, щоби досягнути мети акції (якщо ви її дійсно підтримуєте, а не є ботом будь-якого забарвлення).
Адже очевидно, що половинчаста участь в акції не має жодного сенсу; ялова позиція і стадний інстинкт не принесе жодної користі; за відсутності організованої сили спротиву розігнати натовп протестувальників набагато легше, а, отже, треба організовуватись. І на кожен конкретний випадок, і на перспективу.
Вадим ТЕМНИЙ, ВО «Тризуб» ім. С.Бандери, м.Київ