Сьогодні у Чернівцях відбулося відкриття фотопроєкту “Янголи спорту”. За ініціативи спілки громадських спортивних організацій “Спортивного комітету України” в мистецькій галереї “Вернісаж” презентували 145 історій з фотографіями загиблих Героїв спорту. Серед них на виставці представили 18 історій Героїв Буковини.

Про це повідомляє кореспондентка molbuk.ua

На презентацію фотопроєкту завітали родини, друзі та побратими загиблих спортсменів, які за різних обставин загинули від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

“Це дуже сумний проєкт… Ми розпочали його рік тому, де змогли представити історії українських відомих спортсменів, тренерів, серед яких чемпіони світу, Європи. Ми хочемо вшанувати пам’ять наших спортсменів. Я завжди кажу, що це проєкт – не про смерть, це про життя. На фотографіях ви бачите світлі обличчя молодих хлопців, які віддали своє життя заради мирного життя в Україні. Майже всі вони – добровольці, які з першого дня повномасштабного вторгнення вийшли і боролися за наше майбутнє. Дякую рідним та близьким, прийміть співчуття. Вірю в те, що це буде не тільки продовження про пам’ять наших спортсменів, але й також допоможе Україні на спортивній міжнародній арені продовжувати і посилювати спортивні санкції проти ворога”, – зазначив президент Спортивного комітету України Ілля Шевляк.

На виставці представили військових, які загинули ще в період проведення АТО.

“Ми вперше робимо виставку в Чернівцях. Тут зібрані історії спортсменів, що загинули після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну та за період проведення АТО. Це наша історія, ми хочемо, щоб люди знали, пам’ятали, що ці захисники загинули за майбутнє України”, – розповідає директорка департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради Наталія Фрунзе.

Близькі та родичі буковинських спортсменів крізь сльози згадували, як захисники у перші ж дні війни вступали до лав ЗСУ.

Роман Скульчук мав перший розряд із шахів та брав участь у різних змаганнях. Його бабуся, Любов Пилипівна, згадує внука тільки приємними словами та з великим болем.

“Рома завжди брав призові місця у змаганнях з шахів на Вижниччині. Всяке було між нами, тому що він зі мною був від самого народження. Роман був лагідною та ніжною дитиною, ще коли був малим дуже любив обійматися. На війну він пішов добровольцем. З нашої родини до лав ЗСУ також вступив його двоюрідний брат Андрій. У четвер почалася війна, а в п’ятницю він мені вже сказав: “Бабусю, зготуйте мені одяг і пару канапок, бо йду до віськкомату”. Пропонувала, щоб зачекав повістки, але не хотів. Крізь сльози зізнавався, як любить Вижниччину. Зупиняла, але у відповідь тільки чула: “Бабусю, хто вас захищатиме, як не я? Я мушу бути там”. Був справжнім патріотом… Після обстрілу, він отримав поранення несумісне з життям. Перед смерю Рома просив вибачення у побратимів за те, що не зміг добити окупанта…” – згадує Любов Пилипівна.

На восьмий місяць війни на фронт добровольцем пішов також 22-річний чернівчанин Микола Яремчук. Він воював у лавах 80-ї ОДШБ, мав позивний “Ярем”. Батьки кажуть, що Микола пішов добровольцем, бо до війська у перші дні повномасштабного вторгнення вступив його старший брат Павло.

“Микола був хорошим тренером з карате, він дуже любив дітей. Молодь за короткий проміжок часу тренувань у сина – здобувала призові місця на змаганнях. Коли почалася війна, старший син Павло вступив до лав ЗСУ, а вже після восьми місяців війни Микола також прийняв таке рішення. Це був його вибір… “Мам, я йду тільки на рік”, – казав він мені. Цей рік тривав вічність і залишилося вічністю…” – кажуть батьки.