“Коли закінчилась вода – пив сечу, жував ромашки, які набирались роси та їв колоски пшениці.
Згодом відкриті рани почали гноїтися. Мухи відклали личинки і почали їсти плоть”
Цю історію мають почути, чи прочитати всі.
Везли бійця. Ведмедик 120 кг. Сергій, 31 рік. Трохи приходить в себе, розповідає історію свого поранення.
В п’ятницю, його і двох товаришів “накрили” на позиції. Коли р*у*н*ві визволителі вирішили, що після такого не виживають – відступили.
Один з бійців загинув на місці. Другий мав мало шансів. А наш герой почав боротися за життя.
2 дні і 2 ночі, він повз посадками з потрощеним тазом та вогнепальним пораненнями. Коли закінчилась вода – пив сечу, жував ромашки, які набирались роси та їв колоски пшениці. Згодом відкриті рани почали гноїтися. Мухи відклали личинки і почали їсти плоть.
Сьогодні пішов дощ. Каже, що це його і врятувало. Сьогодні і буде його другий день народження.
Вранці Сергій дістався до посадки з солдатами, але не відразу зрозумів, що то наші. Злякався. Дуже хотів жити.
Триває війна… Жорстока війна…
Коли ви, свято вірите в перемогу, не забувайте, якою ціною ця перемога даться, крок за кроком і так, щодня.
Історія боротьби
peredplata
