Гей! Діти мої!..
Стояти!
Стоїш – і все!
Аж кров тече з очей…
Оступишся –
накотиться руїна!
Спливаєш потом,
плавиться плече…
А покруч…
огинається зміїно!
Спекотно!
Губи спалені дотла!
Чолом
солоні ручаї стікають…
Із горла,
мов з пекельного котла,
судомина вихрипує
гіркая…
Стоїш – і все!
Аж кров тече з очей…
Оступишся –
накотиться руїна!
Лице
пісок розжарений січе…
А покруч…
огинається зміїно!
Напрудилися вени
на ногах.
Розкришилось
під ступнями каміння…
І сам не знаєш,
звідки ця снага!?
І сам не знаєш,
звідки це терпіння!?
Стоїш – і все!
Аж кров тече з очей!
Оступишся –
накотиться руїна.
Пече цей труд,
і мука ця пече…
Пече!!!
Бо за плечима – Україна!
………………………………………………..
Стоїш на правді –
і ніхто тебе не зрушить!
От тільки кров
з-під нігтиків юшить…
Анатолій ЧАБАН.
“Слово Христове» №9 2012 р.
peredplata
