Ніколає Чаушеску
У президентський вертоліт сів \”великий вождь\”, який керував мільйонами людей, а через дві години з нього вийшов старий самотній утікач. Його розстріляли троє десантників – їх нібито обрали із сотень добровольців.
21 рік тому, 25 грудня 1989 року на військовій базі Тирговиште за вироком військового трибуналу було страчено диктатора Румунії Ніколає Чаушеску і його дружину Олену.
Прокурор Джику Попа звинуватив Чаушеску у \”геноциді, що привело до 60 тисяч людських жертв; підриві державної влади шляхом організації збройних акцій проти власного народу; зруйнуванні і пошкодженні державного майна; організації вибухів у містах; підриві національної економіки; спробі втечі з країни з використанням коштів, які зберігалися в іноземних банках, на суму 1 млрд. доларів\”.
Так закінчився 24-річний період перебування Чаушеску при владі.
Остання мова Чаушеску. 21 грудня 1989 року
Чаушеску припинив лайку на адресу \”хуліганів\” та їхніх \”заокеанських поводирів\” і всенародно повідомив про підвищення заробітної плати, пенсій і грошової допомоги малозабезпеченим сім\’ям, а також про підвищення студентських стипендій на 10 лей (що за ринковим валютним курсом складало тоді 2-3 американських цента).
Шум і свист наростали, і Чаушеску, абсолютно не готовий до такої поведінки натовпу, взагалі замовк. В телекамерах відобразився його розгублений, зацькований погляд. Телеглядачі побачили, як людина у формі взяла його під руку і вивела з балкону.
76% населення країни бачили цю передачу. Розгублений \”великий вождь\” став символом змін – і в більшості міст почалися масові заворушення.
Стихійні маніфестації в Бухаресті тривали всю ніч, і тоді ж снайпери із Секурітате почали стріляти в людей, не розбираючи мішеней.
У цю ніч у бухарестські лікарні надійшло 85 постраждалих із вогнепальними пораненнями, убитих було ще більше.
Незважаючи на стрілянину, людські юрби збиралися біля партійних будинків, на Університетському майдані і перед румунським телецентром.
Стрільба по демонстрантах продовжувалася усю ніч, але визначити, хто винуватець – вбивці із Секурітате чи армійські підрозділи, – було абсолютно неможливо.
Ходили панічні чутки, що Чаушеску кинув у бій десантно-диверсійний загін, укомплектований арабами, які проходили під керівництвом Секурітате \”військово-терористичну\” підготовку.
Диктаторська пара всю ніч просиділа у президентському палаці, а 22 грудня через підземний перехід перейшла у будинок ЦК і втекла на гелікоптері.
Обставини цієї втечі досить загадкові.
Вранці 22 грудня був знайдений застреленим міністр оборони Василе Міля (чутки про причини його смерті опускаємо, їх багато – від самогубства до невдалої спроби членоушкодження). Його наступник Віктор Станкулеску фактично і забезпечив успіх революції, наказавши армії припинити стріляти в демонстрантів.
\”Прийнявши пропозицію Чаушеску стати міністром, я насправді ставав мішенню для двох розстрільних команд\”, – згадував потім Станкулеску. – Або президентської, або революційної.\”
Незважаючи на оголошену комендантську годину і заборону збиратися групами більше 5 осіб, вранці 22 грудня бухарестці знову вийшли до будівлі ЦК. На цей раз вони вже не були організовані партією, вони прийшли самі, щоб продовжити вчорашнє шоу.
Згори їм кидали листівки з закликами не ставати \”жертвами спроб перевороту\”, а йти додому і насолоджуватися різдвяною вечерею – що звучало як знущання для людей, які не могли купити хліба.
Чаушеску (схоже, він справді не розумів, що коїться в країні) вийшов на балкон для виступу, але цього разу його навіть не стали слухати. Освиставши \”великого вождя\”, народ кинувся на штурм будівлі – яку вже не охороняла армія.
\”Коли ми злітали о 12.08 з тераси будинку ЦК, то бачили протестуючих, які вже вбігли на неї\”, – згадував пілот президентського вертольота Васілє Малютан. – \”Наша машина була розрахована на чотирьох пасажирів, а було шестеро\”.
Крім президентського подружжя, у вертоліт сіли два агенти Секурітате і заступники Чаушеску в партії та уряді.
Тим часом лідерами спротиву було сформовано Фронт національного порятунку як орган усіх сил нації, що виступили проти диктатури.
Професор Петре Роман проголосив з балкону будинку ЦК, з якого напередодні виступав Чаушеску: \”Сьогодні, 22 грудня, диктатура Чаушеску впала. Відтепер вся влада в Румунії належить народові\”.
Подружжя Чаушеску після втечі із Бухаресту першу зупинку зробила з Снагове – поблизу своєї літньої резиденції за 40 км від столиці.
Чаушеску подзвонив в Секурітате, в якісь військові підрозділи і своєму синові Ніку. Коли стало ясно, що втеча з країни неможлива, гелікоптер було кинуто в сільській місцевості поблизу від Тирговиште.
Пілот Васілє Малютан згадує про це дещо інакше: \”Коли ми сіли, мене покликав Чаушеску і наказав організувати приліт двох вертольотів з озброєною охороною. Я подзвонив начальнику, і той сказав: \”У нас революція… Вирішуй сам. Щасти!\”
Малютан доповів Чаушеску, що треба летіти далі, але мотор перегрівся і двох пасажирів слід залишити в Снагове. Залишилися заступники, а диктатор, забравши агентів, наказав летіти в напрямку Тирговиште.
Під час руху Малютан почав робити різкі маневри, пояснивши, що таким чином хоче \”уникнути можливого зенітного вогню\”. Чаушеску наказав йому негайно сідати. Так вони опинилися в полі біля дороги.
Колишній диктатор і його дружина у супроводі двох охоронників захопили приватну машину з водієм і, погрожуючи йому зброєю, наказали їхати вперед. Цей водій потім розповів, що Єлєна пропонувала заховатися в лісі і перечекати, а Ніколає вважав, що вони повинні вдатися до допомоги робітників.
Румунська вікіпедія подає дещо іншу картину диктаторського \”автостопу\”: агентам вдалося зупинити дві машини – лісника і лікаря. Через якийсь час лікар, який не бажав вплутуватися в подальшу долю Чаушеску, імітував поломку двигуна.
Водій наступної зупиненої машини довіз подружжя Чаушеску і одного з агентів до Тирговиште і порадив сховатися до ранку на околиці міста.
За три години учорашній \”великий вождь\” перетворився на старого самотнього втікача. Вартий уваги момент – на якому етапі цього \”переходу влади\” подружжя Чаушеску залишив останній агент Секурітате?
Під час зупинки біля першого ж підприємства робітники закидали машину камінням, викрикуючи: \”Смерть злочинцям!\”. Це надзвичайно розізлило Чаушеску. У Тирговиште вони намагались знайти притулок у будинку місцевого партійного комітету РКП, але їх туди не пустили.
Ніколає і Олена намагалися сховатися в лісі, але з настанням темряви повернулися в місто. 22 грудня о 17:50 Чаушеску затримала поліція, яка в підсумку доставила їх у казарми військового гарнізону Тирговиште.
Тим часом у Бухаресті тривали сутички між прихильниками і противниками революції, які переросли у повноцінні військові дії із застосуванням техніки. Секурітате, армія сили самооборони – в цьому місиві, коли часто було незрозуміло, хто за кого і хто віддає накази, було чимало жертв.
25 грудня цей трибунал провів у Тирговиште судове засідання, де протягом години засудив диктатора і його дружину до смерті за звинуваченнями, які ви читали на початку статті.
Вирок був виконаний на місці, через 10 хвилин після її оголошення. Ідучи на страту, диктатор вигукнув: \”Хай живе Соціалістична республіка Румунія, вільна й незалежна!\”.
Цього вигуку немає на відеозаписі суду і страти. Оператор затримався на хвилину, а в цей час розстрільна команда вже відкрила вогонь – як тільки подружжя Чаушеску стало біля стіни.
Розстріл виконали троє десантників з елітного армійського підрозділу. Вони погодилися добровільно. Кажуть, що охочих розстріляти свого \”великого вождя\” були сотні. Хоча це, напевно, неправда – хто ж анонсує такий розстріл?
Трупи подружжя Чаушеску увечері були показані по румунському телевидению.Такой жорстокий крок керівники Фронту національного порятунку пояснили тим, що хотіли змусити залишки прихильників Чаушеску скласти зброю.
За словами керівництва ФНП, смертний вирок диктатору і демонстрація розстрілу по телебаченню врятували життя десяткам тисячам румунів.
Далі буде
peredplata
