МАЙДАН, ЯК ТЕРИТОРІЯ СВОБОДИ ДУХУ

Народна мудрість стверджує « Краще один раз побачити ніж сто разів почути », тож важко передати словами той настрій та відчуття, які переповнюють тебе під час відвідин такого унікального і складного суспільного феномену, як київський євромайдан.

Звичайно, він дуже різноманітний та суперечливий, адже все залежить від суб’єктивного сприйняття особисто вами тих ідеалів, які він пропагує. Комусь він може нагадувати циганський табір, чи великий бардак на столичному Хрещатику, а для когось він козацький обоз на привалі, для когось революційні барикади Парижа та Пітера чи Москви. Так, історія знає різні форми революцій. Конкретно до цієї я б наважився вжити епітет дивна. Адже кожна із революцій за головну мету ставить зміну влади.
Ми пригадуємо Бастилію, Кромвеля, Паризьку комуну, революцію 1905 року у Санкт-Петербурзі, події у Бухаресті, революцію троянд у Тбілісі, Лівію та Єгипет. Поки що наша дуже намагається бути мирною. Ми всі пригадуємо постріли танків біля білого дому парламенту У Москві. Наша ментальна різноманітність поки що не дозволяє форсувати події до силового варіанту. Хоча ніхто не відкидає і його. Адже неадекватність дій нинішньої влади просто шокує. Нічне побоїще студентів підняв одну хвилю протестів. Силовий варіант зачистки Хрещатика викликав другу хвилю. Остання події із побиттям журналістки та залякуванням активістів майдану у Харкові та інших містах. Який приклад і чого прагне влада, української Варфоломіївської ночі. Засліплена жахом самозбереження влада не має адекватних рішень. Вона сподівається, що тисячами беркутівських щитів захистить свої палаци. Але ж вона провокує на той девятий вал, який якоїсь ночі може роздмухати пожежу сотень тисяч автівок та палаців усіх своїх фашистських прислужників по селах та містах нашої великої держави. У влади немає стількох служивих псів та бажання захищати життя та майно інших опричників на місцях, партійних чиновників, злочинних суддів та прокурорів, ментів із лампасами та великими зірками на погонах. Їх адреси та номера автівок уже давно всім відомі і за високими парканами їх не зберегти.
Тож у всіх тих, хто не хоче бути причетним до кривавих злочинів цього режиму є ще час на публічне відречення від нього і відкритий вихід із фашистської касти. Адже томи її злочинів уже збираються та формуються для міжнародних судових інстанцій. Після вироку того міжнародного суду вони стануть поза міжнародним правом.
Мільйони громадян України пройшли через чистилище майдану і в них вже назавжди убитий ген страху. Територія свободи дається взнаки. Ні щити омонівців чи беркутівців і навіть автомати чи танки їх не зупинять. Тепер це вже не наївні романтичні та беззахисні студенти, які окрім гітар та планшетів нічого не мали. Поміж майданівців тисячі відставників, які пройшли Афганістан і службу у спецпідрозділах. Народу завжди вистачало і бруківки, і пляшок молотова,а також сокир, кос та ломів. Пригадаймо римську чи давньогрецьку фалангу із шестиметровими списами, від яких не захистять навіть сучасні шити та каски, а на автомати та танки знайдуться інші автомати та танки. Так , ніхто не хоче цього, але не прогнозованість дій влади, яка за будь-яку ціну прагне зберегти свою дешеву шкуру, не виключає жоден із варіантів.
Нас дуже прагнуть бачити в клубі диктаторів невмитого союзу, але мільйони вільних громадян вже цього не дадуть. Треба побувати на півмільйонному зібрані громадян, які скандують – слава героям, слава нації, смерть ворогам, аби зрозуміти, що нині відбувається процес формування нової спільноти , нової нації не за етнічним принципом, а за покликанням вільного духу. Влада прагнула вдовбачити у народ свої цінності ВОДКА, ПОТКА та СЄЛЬОДКА але це їй не вдалося. Росіяни, українці, вірмени, та представники інших національностей, які спільно тисяче голосно проголошують гідність та свободу, засвідчують появу нової України. Майдан починає проростати у плоть та кров всієї держави. Влада хоче нашої роздрібленості та заляканості. Майдан стверджує – один за всіх – всі за одного. Організувалась Врадіївка – і змела злочинну міліцію, повстала Задубрівка – і перекрила дорогу. Коли у Майдані буде 10 – 20 мільйонів – народ збагне , що лише він є носієм влади у цій країні.
Що заважає громаді сказати – ми не хочемо фінансувати кілька сотень чиновників управління освіти, ми самі обиратимемо на загальних батьківських зборах директорів шкіл, що зупинять постійні побори, ми піднімемо за рахунок цього заплату талановитим педагогам у кілька разів, ми даємо європейську зарплату працівникам муніципальної поліції, яку ми не будемо боятись, а яка стане нашою захисницею від бандитів та корупціонерів, ми самі вирішуватимемо куди направляти кошти наших місцевих бюджетів не на утримання тисяч чиновників, а на покращення стану доріг, стан екології та умов у лікарнях. Об’єднаній громаді – усе під силу і цього вже жодна влада зупинити не зможе.
Будіть у собі свободу духу, знищуйте ген страху та байдужості. Ви і тільки ви головні і відповідальні за все, що відбувається у цій державі. Немає нічого неможливого для спільноти, яка організовано береться за вирішення своїх проблем.

Ярослав Волощук.