Прогнози на майбутнє України стають усе менш оптимістичними Політичне затишшя, яке запанувало останніми днями у країні, мало кого заспокоїло. Усі розуміють, що в одну мить воно знову може закінчитись i вибухнути новими барикадами, новими атаками протестувальникiв чи \”Беркута\”, новим неспокоєм.
Країна занурилася в невизначеність, а те, що коїться в економіці, узагалі здатне увiгнати в шок кожного, хто розуміє, до чого усе іде. Недавня міжнародна конференція у Мюнхені, де розглядалося \”українське питання\”, остаточно розвіяла ілюзії у тих, хто вважав, що, як то кажуть, Захід нам допоможе. Усе вказує на те, що західні політики, особливо європейські, не готові робити складні ставки, не готові далi вестигру за Україну. Європа, яка щойно оклигала від кризи, як видається, не хоче конфлікту з Росією, який може обернутись для неї проблемами. Європа не готова платити за шанс для українців, не готова масштабно кредитувати нову українську владу.
Останню крапку минулого понеділка поставив Баррозу, який безапеляційно заявив, що Єврорсоюз грошей для України не має. Певні зусилля ще роблять США, але й у них, як виглядає, вистачає серйознiших справ у світі — і в Сирії, і в Ірацi, і в Афганістані… Мабуть, розуміння усього цього неабияк додало спокою Президентовi Януковичу, який останніми днями демонструє такий стиль поведінки, наче керує раєм, а не Україною. Але справжнім тріумфатором після безуспішних спроб Європи впродовж понад двох місяців виробити якусь нову узгоджену політику щодо України може почуватися ще одна людина — Володимир Путін. Щоб європейці заспокоїлись остаточно, Росія та Білорусь цими днями заборонили доступ на своїх ринки цілого ряду товарів з Європи.
У підсумку, Україна опинилась у своєрідній пастці. Люди на вулицях, економіка падає, гривня знецінюється, привид громадянської війни стукає у наші оселі, а в черзі потенційних рятівників лише одна особа — наш північний сусід. Але ніхто не сумнівається у тому, що це не безкорисна допомога, що Путін спробує взяти, як то кажуть, по максимуму.Особливої похмуростi цiй драматичнiй картинi додає заява екс-радника Володимира Путiна, економiста Андрiя Iлларiонова, який звернувся до українцiв iз застереженням. \”Зараз доля не тiльки Майдану, а й України вирiшуватиметься протягом найближчих двох тижнiв. Це ключовi подiї й ключовий час. I менi здається, що саме у цi два, максимум три тижнi вирiшуватиметься доля незалежної України\”, — заявив росiйський полiтик.
За словами Iлларiонова, Кремль, намагаючись скористатися кризовою ситуацiєю в Українi, розробив три основнi варiанти взяття її пiд свiй протекторат.
Його прогноз надзвичайно похмурий: Кремль готується встановити повний контроль над Україною. Не виключена і часткова військова інтервенція.
А загалом екс-радник Путіна називає три сценарії, як може діяти найближчим часом Росія. У чому їх суть? Наскiльки великою є iмовiрнiсть їх практичного втiлення? Хто i коли їх реалiзовуватиме?
Про це — у розмовi з полiтичними експертами Iгорем Золотаренком, Олегом Миколайчуком, Валерiєм Ларiним та генералом українськоїконтррозвiдки Олександром Скипальським.
— Перший сценарiй, як прогнозує Iлларiонов, передбачає повний контроль над усiєю Україною за допомогою особи, котра матиме довiру всiєї країни. Хто мiг би бути цiєю особою?
I. Золотаренко: — Цей сценарiй є найменш вiрогiдним, бо у нас такого полiтика наразi нема i у найближчому часi не передбачається. Навiть якщо Януковичу допоможуть потойбiчнi сили i вiн зможе на якийсь час врегулювати ситуацiю, то все одно вже нiколи не стане тим, на кого молитиметься вся Україна. Про Медведчука годi й говорити — його не надто радiсно сприймають навiть на сходi країни.
Для Путiна, звiсно, це саме та фiгура, яка готова максимально жорстко придушити народний протест, але у Медведчука наразi найбiльший негативний рейтинг, i його швидка iнфiльтрацiя у владу є сумнiвною. Правда, його полiтична реiнкарнацiя можлива за iнших обставин, однак про це трохи згодом.
О. Миколайчук: — Клюєв для захiдних i центральних регiонiв теж став уособленням терору та репресiй, а бiльшостi жителiв пiвденних i схiдних областей це прiзвище взагалi нiчого не говорить.
— Другий варiант, який вважається чи не найголовнiшим, — федералiзацiя, або конфедералiзацiя України. Мета цього сценарiю полягає у тому, щоб встановити контроль Кремля над схiдною та пiвденною частинами України. Наскiльки вiн реалiстичний?
I. Золотаренко: — Цей сценарiй i справдi сьогоднi можна вважати чи не найбiльшою загрозою для унiтарностi та державного суверенiтету України. Його реалiзацiя вже почалася. Зокрема, в арсеналi Медведчука та Путiна — масштабна iнформацiйна вiйна, на яку Росiя вже видiлила майже пiвмiльярда доларiв. Скуповуються телеканали, органiзовуються загони провокаторiв. Кремль мрiє перетворити Україну на сiру буферну зону мiж Росiйською Федерацiєю та Євросоюзом. Щоб досягти цiєї мети, конче треба пiдштовхнути Януковича до жорсткого силового сценарiю.
В. Ларiн: — Так, Росiя нинi робить усе, аби сторони протистояння не досягли компромiсу. Мета проста: у разi подальшої ескалацiї напруження народнi ради у низцi областей не визнають центральну владу, а тим часом ради Криму, Донбасу, Харкова й iнших пiвденних областей скликають другий \”сєвєродонецьк\”. I країну розколено.
О. Миколайчук: — Передумови для цього вже створюються. Проросiйське радикальне крило в оточеннi Януковича, що асоцiюється з Медведчуком, посилило свiй тиск через харкiвських очiльникiв Добкiна, Кернеса та компанiю.Цьому хору федералiстiв дедалi гучнiше пiдспiвує ще один полiтичний партнер Медведчука — комунiст Симоненко, який кiлька днiв тому навiть надрукував в офiцiйному парламентському органi свою так звану федеральну концепцiю Конституцiї України, яка взагалi не передбачає iнституту президентства.
Тобто, цей сценарiй уже запустили на сто вiдсоткiв. Якщо вiн спрацює, тодi Медведчук з подачi свого кума Путiна i справдi може стати прем\’єром уряду пiвденно-схiдних регiонiв.
— За третім сценарієм, якщо не вдасться встановити контролю над усiм пiвднем та сходом країни, то Росiя намагатиметься \”вiдкусити\” бодай найважливiшi регiони — Одесу, Миколаїв, Луганськ, Донецьк, Харкiв або ж за найгiрших для Кремля розкладок — принаймнi вiдколоти Крим. Такий сценарiй також є вiрогiдним?
I. Золотаренко: — Цей сценарiй для нас найгiрший, бо не виключає збройного громадянського конфлiкту знову ж таки з подальшим розколом України. Москва, iмовiрно, надасть вiйськову пiдтримку.
У цьому випадку Україну може чекати доля Грузiї, бо вiд нашої країни тимчасово можуть вiдiрвати певнi територiї. У минулому столiттi Україна шiсть разiв втрачала свiй суверенiтет власне через зовнiшню збройну агресiю.
О. Миколайчук: — Справдi, найбiльш уразливим в Українi в цьому планi є Крим, зокрема Севастополь. Це — мiсце, де iснує неймовiрно великий ризик рiзних провокацiй, пов\’язаних iз будинками, де живуть родини росiйських морякiв, базою морської пiхоти чи кораблями Чорноморського флоту. До речi, вже є iнформацiя про те, що росiйським морякам на час, допоки їхнi кораблi патрулюватимуть узбережжя Сочi, де проходитиме Олiмпiада, рекомендують вивезти свої родини iз Севастополя. Та й Служба безпеки України неспроста повiдомила про анонiмнi погрози пiдриву гiдроелектростанцiй, атомних електростанцiй та iнших об\’єктiв, \”пошкодження яких може мати особливо тяжкi наслiдки для населення України та сусiднiх держав\”.
— А у який спосiб цi сценарiї Росiя могла б реалiзувати на практицi?
В. Ларiн: — Технологiя вiдпрацьована ще на початку 1990-х, у часи протистояння мiж Молдавiєю та Приднiстров\’ям. Так звана рука Москви свого часу зробила все, аби в Молдовi наростали прорумунськi настрої, вона культивувала заклики до об\’єднання з Румунiєю, введення латинської абетки тощо. Тож немолдавське населення у Приднiстров\’ї почало протестувати проти утискання їхнiх громадянських прав. Вони спершу сформували Ради трудових колективiв на пiдприємсnвах, потiм провели з\’їзд народних депутатiв Приднiстров\’я всiх рiвнiв, на якому i з\’явилась iдея створення незалежної держави у Приднiстров\’ї.
Пiсля цього мiж Приднiстровською республiкою i Молдавiєю почалося жорстке збройне протистояння.
Росiї зовсiм не обов\’язково приєднувати до себе Україну чи якусь її частину — достатньо поставити своїх людей на певнi посади, аби повнiстю котролювати ту чи iншу територiю.
I. Золотаренко: — Грунт для цього варiанту вже готується: ВР АРК звернулася до Януковича з вимогою навести порядок у державi всiма доступними методами, а депутати Севастопольської мiської ради навiть написали Путiну листа з проханням надати Українi вiйськову допомогу. У разi поглиблення кризи з аналогiчним проханням можуть звернутися до Москви й iншi пiвденнi та схiднi регiони. Нагадаю, що окупацiя частини Грузiї 2008 року також вiдбулась нiбито на прохання абхазького i пiвденноосетинського сепаратистських режимiв.
О. Скипальський, генерал української контррозвiдки: — Не слiд також забувати, що в Українi досi дiє потужна мережа агентiв впливу Кремля, яких майже неможливо iдентифiкувати. Бо агентурнi архiви КДБ, за наказом Кремля, почали масово перевозити у Москву за два роки до розвалу СРСР — у 1989-му. Чимало документiв було просто знищено на мiсцях. Менi, наприклад, вiдомий випадок, як на Обухiвський паперовий комбiнат тiльки з Київського КДБ було привезено понад десять вантажiвок документiв, якi знищили в резервуарах iз кислотою.Тi архiви, що якимось чином не були лiквiдованi за перiод 1989 — 1991 рокiв, потiм успiшно зачистили самi агенти, користуючись своїми зв\’язками у спецслужбах. Правда, чимало з цих документiв були продубльованi на електромагнiтнi носiї i переправленi до Москви. Тому тепер у Кремля є можливiсть доволi успiшно смикати за ниточки колишню радянську агентуру в Українi. Точну її кiлькiсть, iз названих причин, пiдрахувати неможливо, але навiть за приблизними пiдрахунками, вiдштовхуючись вiд їх тодiшньої кiлькостi (а вона коливалася у межах кiлькох десяткiв тисяч), сьогоднi це вiд десяти до п\’ятнадцяти тисяч агентiв. У той чи iнший спосiб вони виконують завдання росiйських спецслужб,остерiгаючись з їхнього боку шантажу, викриття та iнших неприємностей.
— Чому, на вашу думку, можливiсть втiлення цих сценарiїв окреслюється у часi двома-трьома тижнями?
I. Золотаренко: — Фактор Олiмпiади в Сочi дуже суттєво стримує зовнiшнiй публiчний вплив Кремля на подiї в Українi. Там будували мiльярднi одноразовi стадiони не для того, щоб тепер туди на знак протесту не приїхав захiдний iстеблiшмент. Тут є двi логiки. За однiєю з них — для Кремля принциповим є лише вiдкриття Олiмпiади, а пiсля того може бути що завгодно. Друга логiка говорить, що важливим є i закриття Олiмпiади. Тобто, допоки Iгри триватимуть, Росiя, швидше за все, змущена буде себе стримувати.
В. Ларiн: — Ця ситуацiя дуже нагадує лiто 2008-го, коли росiйське керiвництво вирiшило, що тiльки в тому роцi можна домогтися вiдторгнення Абхазiї i Пiвденної Осетiї вiд Грузiї. Тодi в секретнiй доповiдi йшлося, що вiкно можливостей — не бiльш нiж кiнець 2008 року. До речi, саме того року вiдбувалася Олiмпiада в Пекiнi. Поза всяким сумнiвом, схожий таємний документ iснує й щодо України, i цiлком ймовiрно, що на практицi вiн почне реалiзовуватись одразу пiсля вiзиту Януковича в Росiю. Бо Путiну дуже розходиться на тому, аби Україна не встигла вийти з кризи i не змогла за короткий час вiдновити полiтичну стабiльнiсть.
Юрiй ГРИЦИК
До речі:А варто було читати Бжезинського
Знаменитий американський аналітик ще два роки тому передбачив, як Путін поведеться з УкраїноюМіжнародну ситуацію, в яку себе загнав нинішній український режим, Збігнев Бжезинський спрогнозував у книзі “Стратегічне бачення”, що вийшла друком на початку 2012 року. Варто зазначити — автор є одним із найшанованіших у світі ідеологів та аналітиків у царині міжнародної політики. У 1970-ті роки він був радником iз питань національної безпеки президента США Джимі Картера. У довідниках його й досi називають одним із трьох найвпливовіших геостратегів США.Про порушенi в його пророчій книзі теми щодо України спілкуємося з політологом Олександром Палієм.
— Що, власне, Бжезинський прогнозував у своїй книзі?– Бжезинський прогнозував зусилля з боку Москви в напрямi проникнення в українські служби безпеки і військового командування та, відповідно, послаблення здатності України захищати свій суверенітет у разі виникнення реальної загрози.Також він стверджує, що Росія використає ціну на газ як інструмент тиску на Україну і в питаннях, якi визначають геополітичну роль нашої країни у світі та глибину нашого суверенітету.
— Але надворі ХХI століття, а не ХIХ, i дедалі частіше експансіоністський цілей держави досягають без воєн. А що у випадку з Україною?
— Отож-бо й воно! Основним інструментом новітнього підкорення держав виступає економіка. Кремль i далi тиснутиме на Київ задля приєднання України до Єдиного економічного простору, поступово відштовхуючи її від прямого контролю над великими промисловими активами шляхом злиття і поглинання російськими компаніями.Якщо встановити одразу контроль над великою країною для Росії виявиться заскладним завданням, то ситуація, крім того, “можливо, потребуватиме використання деяких сил і в усякому разі награної економічної кризи в Україні\”. А це було написано три роки тому.
Андрій ГАНУС, газета \”Експрес\”
peredplata
